Повсталий народ як герой поеми “Гайдамаки” Тараса Шевченка
Поема Тараса Григоровича Шевченка «Гайдамаки» яскраво змальовує картину великого селянського повстання, яке відбулося у 1768 році і сколихнуло усю Україну. Це повстання отримало назву Коліївщина, а приводом до нього стало знущання польських конфедератів над населенням Правобережної частини країни. Воно розгорілося у Чигирині і швидко поширилося на всю Київщину і частину Поділля, а з рештою докотилося аж до Умані. Народну боротьбу за незалежність спочатку очолив запорожець Максим Залізняк, а потім до нього примкнув сотник із Умані Іван Гонта. Це повстання стало історичним підґрунтям поеми великого Кобзаря.
Т. Г. Шевченко працював над поемою «Гайдамаки» два роки і писав її у вільний від занять в Академії мистецтв час. За власними коштами поета твір було надруковано у 1842 році і зразу ж стала великою подією не тільки в українській літературі, а й у літературі усієї Європи. Головним джерелом поеми стали народні пісні і перекази, в яких були і реальні персонажі, і вигадані. Наприклад, відомо, що Залізняк і Гонта – це реальні історичні особи, а от Ярема Галайда став збірним образом усього українського народу, який виступив на боротьбу з можновладцями. Навіть сам Т. Г. Шевченко підтверджує, що він вполовину вигаданий. Вполовину – тому що вигадана лише сюжетна лінія кохання Оксани і Яреми, а не сам герой твору. Бо відомо, що головний герой поеми – це український повсталий народ, а Ярема є його типовим представником.
Хто ж він такий? Це звичайний наймит і попихач, над яким постійно знущається жорстокий та загребущий Лейба. Ярема змушений багато працювати та виконувати багато обов’язків. Він довгий час «нагинався» і «гнувся», покірно виконував усю роботу. Заступитися за нього було нікому, як нікому було заступитися і за український народ. Але він, як і народ, не нарікає на наругу, бо він добрий, а не мстивий. Разом з тим Ярема багатий сирота, бо він багатий душею і щасливий дівочим коханням.
І ось сталася біда – Оксану вкрали, а титаря вбили. Така особиста кривда перетворює героя на рішучу та сильну людину. Причому не лише особиста образа робить його безпощадним месником, а й вболівання за своїх понівечених співвітчизників. Тому він іде в гайдамаки, де йому дають прізвище Галайда, яке позначало «бурлака», «безхатченко». Тепер у нього є справжня сімя, є дім, є вчителі – Залізняк, Гонта та інші козаки. Тепер він дуже змінився, бо він так сильно ненавидить ворогів українського народу, що навіть якщо і помре, то з могили встане і буде мучити польську шляхту.
Спочатку наймит Ярема дивував своєю рабською покірністю панам, потім у нього з’явилося романтичне і ніжне кохання, а після цього він перетворився у по-справжньому грізну силу та виділився надзвичайною хоробрістю, а понад усе – великою люттю до панів та прагненням до свободи та незалежності. Саме таким є і наш народ, головний герой поеми «Гайдамаки», який попри усі негаразди на своєму багатовіковому шляху зміг здолати всі перешкоди та врешті-решт отримав бажану свободу, збудував свою державу і став повноправним членом сучасного європейського суспільства.
Т. Г. Шевченко працював над поемою «Гайдамаки» два роки і писав її у вільний від занять в Академії мистецтв час. За власними коштами поета твір було надруковано у 1842 році і зразу ж стала великою подією не тільки в українській літературі, а й у літературі усієї Європи. Головним джерелом поеми стали народні пісні і перекази, в яких були і реальні персонажі, і вигадані. Наприклад, відомо, що Залізняк і Гонта – це реальні історичні особи, а от Ярема Галайда став збірним образом усього українського народу, який виступив на боротьбу з можновладцями. Навіть сам Т. Г. Шевченко підтверджує, що він вполовину вигаданий. Вполовину – тому що вигадана лише сюжетна лінія кохання Оксани і Яреми, а не сам герой твору. Бо відомо, що головний герой поеми – це український повсталий народ, а Ярема є його типовим представником.
Хто ж він такий? Це звичайний наймит і попихач, над яким постійно знущається жорстокий та загребущий Лейба. Ярема змушений багато працювати та виконувати багато обов’язків. Він довгий час «нагинався» і «гнувся», покірно виконував усю роботу. Заступитися за нього було нікому, як нікому було заступитися і за український народ. Але він, як і народ, не нарікає на наругу, бо він добрий, а не мстивий. Разом з тим Ярема багатий сирота, бо він багатий душею і щасливий дівочим коханням.
І ось сталася біда – Оксану вкрали, а титаря вбили. Така особиста кривда перетворює героя на рішучу та сильну людину. Причому не лише особиста образа робить його безпощадним месником, а й вболівання за своїх понівечених співвітчизників. Тому він іде в гайдамаки, де йому дають прізвище Галайда, яке позначало «бурлака», «безхатченко». Тепер у нього є справжня сімя, є дім, є вчителі – Залізняк, Гонта та інші козаки. Тепер він дуже змінився, бо він так сильно ненавидить ворогів українського народу, що навіть якщо і помре, то з могили встане і буде мучити польську шляхту.
Спочатку наймит Ярема дивував своєю рабською покірністю панам, потім у нього з’явилося романтичне і ніжне кохання, а після цього він перетворився у по-справжньому грізну силу та виділився надзвичайною хоробрістю, а понад усе – великою люттю до панів та прагненням до свободи та незалежності. Саме таким є і наш народ, головний герой поеми «Гайдамаки», який попри усі негаразди на своєму багатовіковому шляху зміг здолати всі перешкоди та врешті-решт отримав бажану свободу, збудував свою державу і став повноправним членом сучасного європейського суспільства.
