"Кумедія з Костем" аналіз

“Кумедія з Костем” аналіз та характеристика Кості – головного героя твору

“Кумедія з Костем” аналіз

Тема долі байстрюка, розкрита у новелі “Кумедія з Костем”, яка була надрукована у 1910 році. Це було перше дитяче оповідання письменника.

В.Винниченко зумів зобразити соціальні та моральні вади суспільства не через прямий осуд конкретних винуватців народження “байстрюків”, а завдяки розкриттю обставин життя й психології самих жертв.

Новела розпочинається із категоричної думки автора про свого головного героя: “З Костем сталася чудна кумедія…”. Письменник називає його “кумедним хлопцем”. Вся “кумедність” його полягала в тому, що він, непривабливий, з “ріденькими, гостренькими” зубами, “нізащо не кусався”, коли його били і ніколи не плакав.

Однак письменник розкриває нам, що за Костевою непривабливістю, відчайдушністю та дещо зверхньою поведінкою криється біль, прагнення привернути до себе увагу, комусь сподобатися, доказати, що він все-таки людина, а не якась істота, про яку всі одностайно кажуть: “байстрюк”.

Автор уважно виписує найдрібніші деталі в показі поведінки й зовнішності Кості: він схожий на “забитого боязкого собаку”, що вишкіряє зуби й гавкає або гарчить в обличчя кожному, хто насміхається з нього. Кость постає перед читачами як безправна, зацькована, несправедливо ображена й принижена усіма дитина. Яскравим свідченням цього є такі рядки:

“Як його вже не били і хто вже його не бив: і ланові, і кухарки, і скотарі, і свинопаси, ні за що не плакав! Уже й на парі йшли не раз, що заплаче, таки ні… Його так і прозвали за це “кам’яним виродком”.

У Костя прокидаються надії, коли він дізнається про свого батька. Згодом помічаємо дивну ніжність до недопалка, що побував у руках батька – пана.

Кость міцно тримає його, як найдорожчу в світі річ (“То татове!”), яка хоча б трохи пов’язує його з батьком. З тим недопалком у руці він і помирає, з тим недопалком і поховають “кам’яного виродка”. Спроба кухарки забрати недопалок несподівано викликала сльози, “як горох” – вони, як і оті “хр-р-р!”, розкривають глибокий розпач “впертого” хлопчика від усвідомлення власної “нічийності”.

Твір пройнятий протестом проти нелюдського в людях і співчуття до “кумедного Костя”.

Чому оповідання має назву «Кумедія з Костем»?

Автор в своїй назві привертає увсагу до того, що Кость для всіх – юродивий, тому що він не такий як вони, бідний, байстрюк, за нього нема кому заступитися. Володимир Винниченко висловлює протест навіть в назві проти нелюдського в людях і співчуття до кумедного Костя. І лише наприкінці історії життя дитини , коли кумедія переростає в трагедію, автор змушує замислитися і героїв твору, і читачів. Історія не була кумедною. Навпаки- вона була трагічною.

“Кумедія з Костем” аналіз твору Ви можете розширити через форму коментарів, додавши тему, ідею, композицію та план оповідання.