Роздуми І. Франка про правду життя (за віршами „Не високо мудруй”, „Строфи”)

І. Я. Франко завжди намагався усвідомити складні явища життя. У своїх творах він торкається глибин людської душі, прагне з'ясувати багато моральних проблем.

Філософські проблеми піднімає поет у вірші „Не високо мудруй”. На думку Івана Франка, мудрість і правда життя полягає не в тому, щоб „понад світом кружить”, а в тому, щоб праведно жити, тобто боротися з будь-якою несправедливістю. У своєму творі „Строфи” порядну людину поет порівнює зі свічкою, полум'я якої завжди тягнеться догори, навіть якщо її схилити додолу. Так і моральну людину „хоч похилить горе, та не зломить, в підлість не поверне”.

І. Франко впевнений, що

   Хто з всіми добрий хоче буть,

   Той швидко втратить добрий путь,

   Не може при добрі той жить,

   Хто хоче злу й добру служить.

Отже, не можна залишатися бездіяльним, коли порушується правда. Її треба захищати, відстоювати, бо інакше „станеш зла рабом”.

Поет також закликає людей прагнути до знань, бо це — „дивнії перли”. Та той, хто зумів добути цей „скарб многоцінний”, мусить ділитися ним з ближніми, а не ховати „в міх шкуратяний зашитий”.

У філософській ліриці І. Франка, вірного сина своєї Вітчизни, сформульовані його думки про те, як залишатися високоморальною людиною. Ці погляди є відображенням народної моралі.