Спільне між “Зачарована Десна” і “Гуси-лебеді летять”
Дуже часто я замислююсь над тим, що скоро стану дорослою освіченою людиною. Але я можу з упевненістю сказати, що своє дитинство буду згадувати завжди з теплотою в душі і посмішкою в очах. Ця думка виникла у мене після прочитання двох грандіозних автобіографічних творів про дитинство «Гуси-лебеді летять» Михайла Стельмаха і «Зачарована Десна» Олександра Довженка.
Ці твори розповідають нам про дитячі роки письменників, про їх взаємини з дорослими та однолітками. Якщо вчитатися в ці дитячі сповіді, то можна знайти багато спільних рис між ними. З великою повагою і любов’ю письменники описують людей, які привчили їх до праці, краси і добра в житті: це їх рідні. Ці люди мали найголовніше багатство – добрі серця і великі душі. Саме родини стали основою для формування в письменників порядності, чесності, працьовитості. Але головні герої творів Михайлик і Сашко не якісь там ідеальні діти, вони дуже жваві, непосидючі, люблять розважатися і бешкетувати із своїми друзями. Але, в той же час, коли бачать соціальну і життєву несправедливість, то в їх душах не по-дитячому постає почуття обурення. Вони намагаються допомогти виправити ці несправедливості. Михайлик із твору «Гуси-лебеді летять» віддає насіння голодній жінці, як стояла з дитиною на руках, а Сашко із твору «Зачарована Десна» і для себе шукає шляхи добра. Він обіцяє собі, що буде у всьому допомагати дідусеві, ходитиме до церкви, оберігатиме природу.
Отже, обидва твори відомих українських письменників поєднує ряд спільних рис. Основна тема творів – відтворення дитячого світосприйняття, спогади про дитинство. Головна думка полягає в утвердженні життєвого оптимізму та поетизації людського відношення до праці та один до одного. Обидва головні герої теж мають багато спільних рис. Також ці твори поєднує й те, що в творах присутні узагальнені образи-символи дитинства – це гуси-лебеді і зачарована Десна. Мені дуже сподобалися ці твори, адже вони змушують замислитися нас над багатьма проблемами нашого життя.
Ці твори розповідають нам про дитячі роки письменників, про їх взаємини з дорослими та однолітками. Якщо вчитатися в ці дитячі сповіді, то можна знайти багато спільних рис між ними. З великою повагою і любов’ю письменники описують людей, які привчили їх до праці, краси і добра в житті: це їх рідні. Ці люди мали найголовніше багатство – добрі серця і великі душі. Саме родини стали основою для формування в письменників порядності, чесності, працьовитості. Але головні герої творів Михайлик і Сашко не якісь там ідеальні діти, вони дуже жваві, непосидючі, люблять розважатися і бешкетувати із своїми друзями. Але, в той же час, коли бачать соціальну і життєву несправедливість, то в їх душах не по-дитячому постає почуття обурення. Вони намагаються допомогти виправити ці несправедливості. Михайлик із твору «Гуси-лебеді летять» віддає насіння голодній жінці, як стояла з дитиною на руках, а Сашко із твору «Зачарована Десна» і для себе шукає шляхи добра. Він обіцяє собі, що буде у всьому допомагати дідусеві, ходитиме до церкви, оберігатиме природу.
Отже, обидва твори відомих українських письменників поєднує ряд спільних рис. Основна тема творів – відтворення дитячого світосприйняття, спогади про дитинство. Головна думка полягає в утвердженні життєвого оптимізму та поетизації людського відношення до праці та один до одного. Обидва головні герої теж мають багато спільних рис. Також ці твори поєднує й те, що в творах присутні узагальнені образи-символи дитинства – це гуси-лебеді і зачарована Десна. Мені дуже сподобалися ці твори, адже вони змушують замислитися нас над багатьма проблемами нашого життя.
