Поезія Михайля Семенка

 
«Я покажу вам безліч світів —
Оригінальних і капризних.»
М. Семенко. «Запрошення»

Поезія Михайля Семенка належить до футуристичної літератури, яка зародилася в Італії на початку ХХ століття а потім знайшла своїх послідовників і серед українських письменників та поетів. Це і Гео Шкурпій, і Микола Бажан, і деякі інші, не менш відомі літературні митці. Але засновником і лідером футуризму у національній творчості нашого народу по праву можна вважати саме Михайля Семенка, який підвів під новонароджену українську футуристичну літературу обґрунтування естетичних та ідейних основ.
Становлення нового напрямку в українській літературі було достатньо складним. Ці складності виникали з декількох причин. Перш за все, до створення футуристичної літератури мали відношення представники урбанізованого міського світу, тому в поезіях футуристів переважало обожнювання будь-якої техніки та захоплення величчю промислового виробництва, особливо робочими процесами в заводських цехах. З цієї причини у творах Михайля Семенка та інших авторів цього напрямку можна знайти багато нових, незвично побудованих слів, які призначалися для того, щоб якнайточніше передати читачам усі запахи та звуки великого міста, наприклад: життєбензин, життєву, життєдать тощо. Це визивало неприйняття у більшості читачів, які звикли до класичної літератури. А по-друге, твори футуристів відрізнялися пануванням ідеології над естетикою, яка вносила суттєву деструкцію в класичну побудову речень та виразів.


Поетичні експерименти початку ХХ століття спонукають Михайля Семенка переосмислити процеси, що відбуваються у суспільстві, в результаті чого з’являється вірш «Запрошення» – один з найвідоміших творів поета. Ця поезія написана білим віршем, в ній автор закликає відволіктися від буденних справ та піти на Батиєву гору, щоб погуляти там по «сніго-білому полю». Таким чином поет намагається примирити людей у їх вічному протистоянні і позбавити їх почуття ненависті ті відрази: «Будьте ж такі добрі, не дивіться, як на звірів, на нас…». Автор сподівається, що приваблюючий краєвид, який відкривається з Батиєвої гори, дуже в цьому допоможе.
А ось ліричний персонаж поезії Михайля Семенка «Бажання» більш за все прагне «перевернути світ» та «поставити все догори ногами», знявши з небозводу місяця, подарувавши зорі дітям, а весняні барви – звичайній служниці Маші. Та кожному з нас добре відомо, що такі бажання нездійснені, бо з природою боротися майже неможливо, вона диктує людині свої правила і має особисті закони розвитку. В цьому і полягає футуризм поезії «Бажання».
Взірцем урбаністичної творчості Михайля Семенка можна назвати твір «Місто», який складається лише з одного речення і не має жодного розділового знаку. Місто для автора назавжди залишається центром поезії, де він зачаровано спостерігає самі різноманітні образи – зорові, звукові та абстрактні. До низки цих образів поет добавляє ряд формоутворень дієслів. І ось уже виникає просторова асоціація з образом неспокійного, багатоголосого міста, яке живе своїм життям, стрімко розвивається та змінює свою архітектуру.
Будучи справжнім футуристом, Михайль Семенко пережив усі етапи розвитку цього напрямку, відмічаючи їх своїми творами. На превеликий жаль, творчість Михайля Семенка не мала перспективи розвитку, бо футуризм, та й інші літературні напрямки тогочасна влада вважала антирадянськими і шкідливими для суспільства. Але спроби творити за вимогами влади не надихнули поета і він залишився вірним своїм ідеалам. Саме за це у 1937 році поет був звинувачений у терористичній і контрреволюційній діяльності та засуджений до розстрілу.
Vchys: ГДЗ, Решебники , Ответы, Реферати, Твори, ПрезентаціїГДЗ, Решебники и Ответы