Роздуми поета над своїм майбутнім (за баладою „Човен”) - варіант 2

 

Талановитий український письменник Євген Гребінка зробив великий внесок в розвиток української літератури і журналістики як письменник, видавець, організатор літературних сил. Творча діяльність його припала на ті часи, коли після придушення повстання декабристів в імперії панувала жорстока миколаївська реакція. Але навіть вона не могла спинити зростання прогресивних настроїв у колах волелюбної студентської молоді.

Вийшовши з Ніжинської гімназії, що збудила у молодого студента любов до літературної творчості та пристрасне бажання жити в справедливому суспільстві, Є. Гребінка серйозно замислився над своїм майбутнім життям. Ці роздуми відбилися у баладі “Човен“. Переконливо і образно змальовує поет розбурхане житейське море, по якому йому доведеться пливти:

   Заграло, запінилось синєє море,

   І буйнії вітри по морю шумлять,

   І хвиля гуляє, мов чорнії гори

  Одна за другою біжать.

Себе Є. Гребінка порівнює з одиноким човном, який хтось „на море пустив” у годину негоди. Однак не довго він качався по хвилях „один без весельця”. Буря скінчилась, але від човна залишились тільки тріски.

Однак письменник розуміє, що заховатися від білого світу, яким би страшним він не здавався, не можна, бо „не можна ж вік цілий пробути з собою одним”. Саме тому, не зважаючи на можливу небезпеку, Є. Гребінка прощається зі спокоєм і „пускається у море” життя.

Vchys: ГДЗ, Решебники , Ответы, Реферати, Твори, ПрезентаціїГДЗ, Решебники и Ответы