Краса природи рідного краю (за поезією „Журба”)

З раннього дитинства в серці Л. Глібова виникло тепле почуття до народних пісень, любов до рідного краю. Майбутній письменник милувався красою української природи, знаходив у ній відгук на свої душевні переживання.

Його почуття відбивались у сповнених ліризмом поезіях, однією з яких є „Журба”.

Витриманий у стилі народної пісні, цей твір близький до фольклору і своїм змістом. Поет милується красою природи рідного краю:

   Стоїть гора високая,

   Попід горою гай,

   Зелений гай, густесенький,

   Неначе справді рай.

Пейзаж виписаний поетом з надзвичайною зворушливістю, забарвлений лагідними тонами. За народною традицією, поет вживає зменшено-пестливі суфікси:

   Під гаєм в'ється річечка:

   Як скло вона блищить;

   Долиною зеленою

   Кудись вона біжить.

   Цілком у народному стилі трактуються образи верб, сумних та замріяних дерев:

   ...три верби схилилися,

   Мов журяться вони...

 І все навкруги настільки прекрасне і проникливе, що надихає поета на роздуми над швидкоплинністю існування. Краса рідної природи пробуджує душу, а душа народжує пісню.