"Зимовий етюд" Володимир Підпалий
“Зимовий етюд” Володимир Підпалий написав 25 січня 1968 року.
“Зимовий етюд” Володимир Підпалий аналіз вірша
Жанр – Етюд
Тема: незбагненна краса світу.
Ідея: патріотичні почуття, передані словом.
Основна думка: «Вечір, мов казка, над Україною казка, як вечір, аж синьо в очах…».
Ліричний герой вірша «Зимовий етюд» настільки щирий і переконливий, що навіть будь-який читач змушений буде впустити у своє серце любов і тепло.
“Зимовий етюд” художні засоби:
- Метафора: синьо в очах, неба льодинку холодну — на шлях,
- Порівняння: «вечір, мов казка», «казка, як вечір».
- Персоніфікація: «місто дихає у степи», «все насторожене», «Україна заслухалась і не спить».
- Інверсія: неба льодинку холодну.
- Антитеза: заслухалась – не спить.
- Повтори: “Трішки туману і трішки інею”, “за тополями, за огорожами”, “все запорошене, все насторожене”.
Кількість строф – дві.
Вид строфи: катрен.
Рими: інею – Україною, шлях – очах, огорожами – насторожене, степи – спить. Римування: перехресне (АБАБ)
“Зимовий етюд” Підпалий
Трішки туману і трішки інею,
неба льодинку холодну —
на шлях…
Вечір, мов казка, над Україною
казка, як вечір,
аж синьо в очах…
Там, за тополями,
за огорожами,
де місто тікає на ніч в степи —
все запорошене,
все насторожене,
вся Україна заслухалась —
і не спить…
На початку цього вірша послідовно, немов з окремих частинок-штрихів, оформлюється загальна картина зимового вечора: туман, іній, холодна льодинка… Але ліричний герой сприймає цей звичайний вечір як щось виняткове й небуденне. Його душу наповнює радісне піднесення, навіяне красою рідної України. Воно образно виражається у грі слів: «вечір, мов казка» і «казка, як вечір».
Зі звичайного цей зимовий вечір перетворюється на казковий — коли все довкола стає загадковим, а герой сповнений передчуттям дива.
Не випадково у другій частині твору перед нами постає жива, немов справді казкова, картина природи. Серед використаних автором художніх засобів переважає персоніфікація. Цей засіб не лише сприяє поетичному олюдненню довкілля: «місто дихає у степи», «все насторожене», «Україна заслухалась і не спить». Усе, що помічає ліричний герой, живе в єдиному злагодженому ритмі, складаючи разом привабливий одухотворений образ Батьківщини.
