Бачиш: між трав зелених аналіз вірша
Аналіз вірша “Бачиш: між трав зелених” – жанр, художні засоби, тема, ідея
Аналіз твору “Бачиш: між трав зелених”
Автор – Володимир Підпалий
“Бачиш: між трав зелених” жанр – верлібр (вільний вірш).
Тема: зображення природи у всій її красі, заклик до бережного стану, до всього живого на землі.
Ідея: ідея гуманізму, людяності, бережливого ставлення до природи та всього живого.
Основна думка: » Треба в житті любити гаряче і багато…»
Проблемні питання: Чи складно в житті бути уважним до природи? Чи важко любити навколишній світ? Що заважає сучасним людям бережно ставитися до оточуючого середовища?
Художні засоби вірша “Бачиш: між трав зелених”
- афоризми: «Треба в житті любити гаряче і багато»;
- порівняння: «як грудочки, пташата…»;
- вставні слова: «може», «кажеш»;
- епітети: «сонце, дощі зернисті, дороги в пилу, траву!»
- риторичні оклики та запитання: »Що ти?! А руки? Серце?! Куди заховати їх?!»
- пестливі слова: «пташата», «грудочки», «маленьким».
- кільцеве обрамлення — композиційна фігура у віршованому творі, що полягає у повторенні строф, рядків: «…Бачиш: …, як грудочки пташата…».
Вірш пройнятий гуманізмом, любов’ю і бережливим ставленням до природи. Автор задає риторичне питання: «А руки?! Серце?! Куди заховати їх?!» Справді, якщо людина байдужа до краси навколишнього світу і не має в серці «любові й хисту» до природи, то навіщо їй серце?
Вірш Володимира Підпалого «Бачиш, між трав зелених…» не є строго римованим (неточне й неповне римування спостерігаємо в четвертому з восьми рядків кожної строфи: «берегти / сестрою ти», «заховати їх / гріх», «траву / живуть»), але не може вважатися прозовим твором, бо має чітку ритміку, великий спектр багатозначних художніх засобів, ліричного героя, що не властивий епічному роду літератури. Йдеться про особливий вірш – верлібр.
БАЧИШ: МІЖ ТРАВ ЗЕЛЕНИХ… ПІДПАЛИЙ
Бачиш: між трав зелених,
як грудочки, пташата…
Станьмо ось тут навшпиньки
спокій їх берегти.
Може, не зможу батьком –
стану їм старшим братом;
будь їм, маленьким, сірим,
просто сестрою ти…
Кажеш, що не зумієш,
не маєм любові й хисту…
Що ти?! А руки?! Серце?!
Куди заховати їх?!
Яструб-розбійник свисне
раптом над беззахисними,
ляже на нашу совість
за нашу байдужість гріх…
Треба в житті любити
гаряче і багато:
сонце, дощі зернисті,
дороги в пилу,
траву!
… Бачиш: в гнізді малому,
як грудочки, пташенята,
немічні ще, невміло ворушаться
і живуть!..
Розширити літературний паспорт твору “Бачиш: між трав зелених” Ви можете через форму коментарів.
