«Дума про козака Голоту» аналіз

Аналіз «Думи про козака Голоту» – тема, ідея, художні засоби, жанр та характеристика

«Дума про козака Голоту» аналіз твору

В основу твору покладено події 16-17 століть – період, коли точилися жорстокі війни з татарськими загарбниками. Єдиними гідними супротивниками татарів були українські козаки. Цим мужнім і відважним воїнам присвячено безліч дум, пісень, легенд та історій.

У «Думі про козака Голоту» протиставляються два світи: чесний і справедливий козак Голота, який всім серцем любить Батьківщину та корисливий татарин. Хоч наш козак мирна, добра людина, проте не знає страху, «не боїться ні огня, ні меча». Татарин же зовсім інакший. Для нього головне – нажива, корисливість, підлість. Він мріє заволодіти свободою українського воїна, тому нападає першим, мов той хижий птах. Але лишився в українців ще порох у порохівницях. Голота дає гідну відсіч своєму супротивнику й доводить, що український народ назавжди залишиться вільним і вірним рідному краю.

Образ козака Голоти не є історичним. В тексті його часто порівнюють із вовком («…на татарина скрива, як вовк, поглядає»), наголошуючи на основній особливості українського лицаря – прагнення до свободи.

За жанром твір є народною думою (про це говорить пісенно-розповідний характер героїчного змісту).

Тема: зображення однієї з найжорстокіших сторінок в історії України – війни проти турецько-татарських загарбників.

Ідея: прославлення українських воїнів, як справжніх захисників своєї Батьківщини.

Уся дума пронизана основною думкою: хоч і минули ті часи, оповиті кров’ю, проте слава мужніх козаків не згасає. Адже своїми подвигами вони заповіли нам стояти на обороні рідної землі.

Композиційно дума складається із заспіву, епічної розповіді (власне розгортання сюжету) і кінцівки. Поетична форма має непослідовне римування ( переважно дієслівне).

Використано такі художні тропи та фігури, як

• епітети (коня вороного; ясненьку зброю),
• порівняння (ой на татарина скрива, як вовк, поглядає)
• звертання (татарко, татарко),
• анафори й риторичні оклики ( ой чи ти думаєш те, що я думаю? ой чи ти бачиш те, що я бачу?).

Такі елементи, безумовно, роблять думу оригінальним твором усної народної творчості.