Літературний паспорт "Слово про похід Ігорів"

Літературний паспорт “Слово про похід Ігорів” допоможе визначити жанр, тему, ідею, героїв, сюжет та дізнатися хто написав “Слово про похід Ігорів“.

Літературний паспорт “Слово про похід Ігорів”

Автор – невідомий

1800 р. – перше видання «Слова…»

Жанр – героїна поема

Рід – ліро-епос

Літературний стиль – орнаменталізм

Тема: Зображення невдалого походу новгород-сіверського князя Ігоря проти половців у 1185 році.

Ідея: Заклик руських князів до об’єднання для обопільної боротьби проти ворогів Русі.

Головні герої:

• Ігор (князь новгород-сіверський),
• Всеволод (брат Ігоря – князь курський і трубецький),
• Святослав (батько Ігоря та Всеволода – князь київський),
• Володимир (син Ігоря – князь путивльський),
• Святослав Ольгович (племінник Ігоря — князь рильський),
• Ярославна (дружина Ігоря — справжнє ім’я Єфросинія — дочка галицького князя Ярослава Осмомисла),
• половці: Овлур (допоміг утекти Ігорю з полону), Гзак та Кончак (половецькі хани).

Особливості композиції

Зображення подій походу, який відбувся у 12 ст., розгортання подій без хронологічної послідовності; багатство символів, епітетів, порівнянь, гіпербол; сон як композиційна особливість; ритмічність рядків твору.

Поема містить:

1. Заспів (роздуми автора над тим як краще описати події).
2. Розповідь про збір війська Ігора.

3. Перша битва з половцями – і перша перемога.
4. Друга битва завершується поразкою.

5. Тужіння за Ігоревим військом.

6. «Мутен сон» і «золоте слово» Святослава.

7. Плач Ярославни.

8. Втеча Ігоря з полону і повернення додому.

9. Кінець (возвеличення Ігоря, князів і дружини).

“Слово о полку Ігорів” характеристика

Центральний образ у творі – Руська земля. Цей образ персоніфіковано. Глибоким патріотизмом сповнені слова, які кілька разів повторюються: «О Руськая земле, уже за горами єси!».

У творі згадується співець Боян. Вислів «розтікався мислю по дереву» означає «стрибав білкою по деревах».

Природне явище (затемнення сонця) – це поганий знак, який передбачає поразку.

Ідейний центр – «золоте слово Святослава зі сльозами змішане», в якому київський князь засуджує легковажну славолюбність Ігоря і Всеволода, що не узгодили своїх дій з іншими князями, і разом з тим сумує, виказує співчуття розбитим полкам та їх воєначальникам, прагне своїми словами підняти всіх громадян для нового походу проти половців, об’єднатися, заради помсти «за землю Руськую, за рани Ігореві».

Ярославна плаче в місті Путивлі, звертається до сил природи: сонця, вітру Дніпра-Славутича, щоб вони допомогли Ігорю; каже, що полетить зозулею або чайкою – вдовицею, аби витерти милому «криваві рани на дужому його тілі» (плач Ярославни нагадує пісню-голосіння).

«Слово про похід Ігорів» авторство

Автор «Слова про похід Ігорів» точно не встановлений.

Дослідники вважають, що автор цього твору приймав участь у поході, був розумною та високоосвіченою людиною, можливо навіть представником княжого роду.

Деякі вчені допускають, що написав цей твір київський князь Святослав, інші – що автором є сам Ігор або його син Володимир. Можливо, автором був один із учасників походу – виходець із Чернігово-Сіверщини.

Літературознавці та історики, Леонід Махновець і Стетан Пушик доводять, що автором «Слова. ..» був Во-
лодимир Ярославович (син Ярослава Осмомисла, брат Ярославни).

Рукопис «Слова…» було знайдено графом Олексієм Мусіним-Пушкіним у 1792 році у бібліотеці Спасо-Ярославського монастиря.
Стародавній текст цього твору було написано скорописом, без проміжків між словами, з надрядковими літерами і знаками (титлами), що ставилися замість пропущених літер для економії дорогого пергаменту. Згодом текст був поділений на слова, речення, абзаци. Були зроблені його копії.