Образ Руської землі у „Слові о полку Ігоревім” - варіант 1

   Піднялася Діва-Обида,

   сплеснула лебединими крилами і

   і пішла по Русі

   Слово о полку Ігоревім

Одне з чільних місць у визначній пам'ятці нашої літератури „Слові о полку Ігоревім” посідає образ Руської землі, землі, що в час написання поеми була роздрібнена і втомлена постійними міжусобицями, але все одно прекрасна своєю розкішною природою, своїм могутнім народом.

Образ Руської землі згадується у творі понад двадцять разів. Для автора поеми Руська земля — це не тільки земля в прямому значенні цього слова, це і народ, який її заселяє, народ-воїн, народ-захисник. Саме тому невід'ємними одна від одної виступають у творі доля народу і доля землі. Піднімається народ на захист своєї Вітчизни у скрутний час, плаче земля дощем, завиває вітром, спостерігаючи страждання її дітей.

У широкому просторовому діапазоні подається в поемі образ Руської землі. Усі її, навіть найвіддаленіші куточки, незважаючи на роздрібненість країни і гострі міжусобні війни, живуть одними переживаннями, одними думками і емоціями. Вона єдина у своєму духовному житті. Коли військо Ігоря вирушає в похід, за Сулою іржуть коні, дзвенить слава в Києві, „трублять труби” в Новгороді, а в Путивлі стоять стяги.

У символічно-міфологічному аспекті постає в поемі Руська земля, неподільне, гармонійне життя людини і природи відображається у творі. Затемнення сонця віщує Ігореву невдачу, криваві зорі, мутні ріки пророкують велике лихо. Єдиним плачем, невимовною тугою людини і землі звучить опис спустошеної, усіяної трупами Русі. Ніби жива істота, допомагає Донець князеві, коли той тікає з полону, висловлюючи співчуття до нього. „Сонце червоне в небі ясному”, коли Ігор повернувся до рідної землі.

Образ Руської землі несе основне ідейно-смислове навантаження твору. Рідна земля для автора — предмет його особливої тривоги, любові і вболівання. Він мріє про єдину, сильну Русь, засуджує князів за їхній егоїзм у політиці, закликає їх об'єднатися в боротьбі проти своїх ворогів.

Вічною є пам'ятка писемності, що відображає, несе ідеї, які є актуальними для всіх часів. Отже, вічною і невмирущою є поема „Слово о полку Ігоревім”.