Мої роздуми над образом Прометея
Мені завжди подобалися розумні, мужні, сміливі, благородні і шляхетні осо¬бистості. Саме таким є титан Прометей. Він був сином Зевса та богині справедли¬вості Феліди. Титан завжди співчував людям, які жили в холоді й голоді, не вміли будувати житла, боротися з хворобами, не знали ремесел. Прометей викрав вогонь із кузні Гефеста на Олімпі і в порожнистій очеретині приніс його людям. Захис¬ник смертних навчив їх користуватися вогнем і врятував від загибелі. Цей вчинок дуже розгнівив Зевса. Він наказав прикувати Прометея до Кавказької скелі, що знаходилася на краю світу. Та цього громовержцю видалось замало. Щодня хи¬жий орел прилітав до титана, роздирав гострими пазурами його тіло та викльову¬вав печінку. За ніч рани загоювалися, та наступного ранку тортури повторювали¬ся. Так тривало тисячі літ.
Мене вразили терпіння та мужність героя. По суті, Прометей знав наперед, що з ним станеться, адже володів даром передбачення. Але він не схибив, не бла¬гав про помилування, не підкорився Зевсу. Любов до людей керувала нескореним титаном.
Тож Прометей — один із найвеличніших і героїчних образів у міфологічній літературі. Тому його оспівують у літературі, музиці, художники увіковічнюють його в камені, щоб донести велич і славу видатного титана до наступних поколінь.
Мене вразили терпіння та мужність героя. По суті, Прометей знав наперед, що з ним станеться, адже володів даром передбачення. Але він не схибив, не бла¬гав про помилування, не підкорився Зевсу. Любов до людей керувала нескореним титаном.
Тож Прометей — один із найвеличніших і героїчних образів у міфологічній літературі. Тому його оспівують у літературі, музиці, художники увіковічнюють його в камені, щоб донести велич і славу видатного титана до наступних поколінь.
