Образ Руської землі у „Слові о полку Ігоревім” - варіант 1

 

„Слово о полку Ігоревім” — це одна з найдавніших пам'яток нашої літератури. Її створив автор — справжній патріот своєї землі, Київської Русі. І хоча розповідає він про поразку Ігореву, але оспівує велич і міць Руської землі, що тоді була великою державою.

Руська земля у часи автора „Слова...” мала неосяжні кордони. Але, на жаль, не було єдності між князями — правителями різних міст. І хоч всі вони повинні слухати наказів Святослава — київського князя, але насправді чинять по-своєму. Тому ніхто не відгукнувся на заклик Ігоря, крім його брата Всеволода. Автор „Слова...” з неприхованим смутком згадує ті часи, коли Руська земля була неподільна. Тоді і слава про неї йшла далеко за межі, тоді і половці не сміли йти на неї, але „уже бо, браття, невесела година настала”: „припинились походи князів на поганих, сказав бо брат брату: „Се моє, і те — теж моє”. І почали князі про малеє — „се великеє” мовити і самі на себе крамолу кувати”. Отже, настав час усобиць. Замість того, щоб обороняти зовнішні кордони, князі сварилися за розподіл земель між собою. Це і є причиною поразки Ігоря, бо якщо б на заклик його відгукнулися усі князі, то половці були б переможені. Але жоден з тих. кого називає Святослав у своєму „золотому слові”, не взяв участі у поході.

Так, перед нами постає історія Давньої Русі очима очевидця: „О, стогнати Руській землі, спом'янувши колишню годину й колишніх князів!”

Але хоча між землями Руськими були проведені кордони князівств, та це все ще єдина держава, тому розбрат між князями впливав на долю усієї країни: „І застогна вже, браття, Київ тугою, а Чернігів напастьми. Горе розлилося по Руській землі, печаль буйна пішла серед землі Руської”. І як спільним для всіх є горе, так спільною є і радість — повернення Ігоря з полону, бо Руській землі без Ігоря так само тяжко, як і тілу без плечей. Ігоря зустрічає дівоча пісня, що в'ється з Дунаю до Києва: „Землі раді, городи веселі”.

Природа теж є частиною Руської землі, тому попереджає Ігоря про невдачу затемненням сонця. Але не звернув на це увагу Ігор і був жорстоко за це покараний. Ярославна звертається до вітру, Дніпра та сонця, щоб допомогли Ігореві, і „Ігореві бог путь явить із землі Половецької на землю Руськую, к отчому золотому столу”. Уся природа допомагає князеві. Донець леліяв його на хвилях, одягав темною млою, бо він теж частка Руської землі, і її радість — це і його радість.

Автор зобразив Руську землю великою і могутньою, незважаючи на те, що у цей час вже почалися усобиці. Але цим він хотів сказати: якщо об'єднати зусилля, то залишать половці навіки Руську землю. Якщо навіть природа допомагає у цьому, чому ж князі не підтримують один одного?

Vchys: ГДЗ, Решебники , Ответы, Реферати, Твори, ПрезентаціїГДЗ, Решебники и Ответы