Картини народного побуту в поемі „Енеїда” - варіант 3

 

Поема І. Котляревського „Енеїда” написана у травестійному дусі, тобто поет використав відомий сюжет давньоримського автора Вергілія.

Так, хоча дія відбувається в античні часи, а головними героями є троянці, але в усьому — у побуті, у характеристиці героїв, у авторських поясненнях — читач бачить Україну. Мені навіть здається, що за цією книжкою можна писати посібник з народознавства. Скільки українських страв тут перераховано! Ось, наприклад, що їдять небіжчики у Плутоновому палаці:

   Сластьони, коржики, стовпці,

   Вареники пшеничні, білі,

   Пухкі з кав'яром буханці...

І боги, і земні мешканці носять український одяг. Юнона ховає волосся під кибалку. Сестра Дідони Ганна танцювала з Енеєм „в червоній юпочці баєвій, в запасці гарній фаналевій”.

Козаки, пливучи морем, співають українські історичні пісні, як і личить козакам: про Сагайдачного, про Січ, про полтавський бій проти шведів. У пеклі під час перебування там Енея трапились вечорниці: дівчата грали у „ворона”, співали весільних пісеньок, колядок, „палили клоччя, ворожили, по спині лещатами били, загадували загадок”.

У мешканцях пекла можна пізнати українців з різних прошарків суспільства: є тут селяни, пани, підпанки, селянська старшина, службовці, священики тощо. Саме пекло зображене цілком у дусі народних вірувань: грішники печуться на сковорідках та варяться у казанах. Сам автор зазначає: щоб написати правду про пекло, йому довелося звертатися до старих людей, бо хоч Вергілій і був розумним чоловіком, але часи змінились, і в пеклі вже не ті порядки, які описав цей давній письменник. Пекло нагадує Енеєві слобожанський ярмарок. Взагалі, автор дуже часто згадує про Полтаву, міста та селища поблизу Полтави, бо сам жив там. Приготування латинів до війни нагадує йому збирання полків у Гетьманщині, а Мезентій Тірренський попереду латинського війська — немов полковник Лубенський перед Полтавським полком.

Сівілла згадує основні події української історії, оповідаючи Енеєві про своє довге життя. Сама вона дуже схожа на Бабу Ягу з народних казок. А насправді

є звичайною ворожкою. У її розповіді про своє ремесло відбилися віра українського народу у силу різних сільських лікувальниць.

Цей довгий список можна продовжувати. Описані І. Котляревським давні античні часи нагадують українське життя XIX сторіччя. І в цьому нічого немає дивного. І. Котляревський, обравши відомий сюжет, хотів ознайомити читача зі своєрідним життям, мовою, традиціями українського народу, бо сам він любив і поважав їх.

Vchys: ГДЗ, Решебники , Ответы, Реферати, Твори, ПрезентаціїГДЗ, Решебники и Ответы