Образ народного співця в поезії Т. Шевченка - варіант 1
Літературна доля великого українського поета Тараса Григоровича Шевченка склалася незвичайно. Більшість його творів була надрукована тільки після його смерті. Тільки тоді доля дала йому найкращий, найдорогоцінніший подарунок — безсмертну славу і насолоду, що дають його твори людям. Шевченко ввійшов в історію світової літератури як великий народний поет.
Народна пісня була першою школою поетичної . майстерності Т. Шевченка. Так, в першій половині XIX століття протест і гнів, що накопичувалися віками в пригніченій масі українського селянства і виливалися в народні пісні, знайшли собі геніального виразника в особі Тараса Григоровича Шевченка.
Ще з дитинства Тарас із захопленням слухав бродячих сліпих співців-кобзарів, бандуристів, лірників. Уже в перших віршах Шевченко висловив своє ставлення до поезії і до покликання народного співця. Він показав кровний зв'язок кобзаря з думками і почуттями рідного народу. Образ Кобзаря, котрий не тільки вболіває за гірку долю України, але вірить в сили борців за народне щастя, виникає в поезії Шевченка і живе в ній.
Цікаво, що поет показав такого співця і в ліро- епічному образі Перебенді, і в ліричних віршах, де поєднав себе самого з цим образом. У відомому вірші „Думи мої, думи мої”, що відкриває „Кобзар” 1840 року, Шевченко говорив про те, що його страждання нерозривно пов'язані з горем закріпаченого люду. Про це ж говориться і у вірші „Перебендя”, де бродячий співець для усіх знаходить пророцьке слово: для молодих і старих, для юнаків і дівчат. Це слово не тільки веселить, воно закликає до дружби, любові, нагадує про ті часи, коли предки виступали проти чужоземних поневолювачів. Не все може висказати кобзар, і тому він сміється іноді, щоб не заплакати:
Перебендя старий, сліпий, —
Хто його не знає?
Він усюди вештається
Та на кобзі грає.
А хто грає, того знають
І дякують люде:
Він їм тугу розганяє,
Хоть сам світом нудить.
І сам Шевченко, як це видно із вірша „Думи мої, думи мої”, що ніби є передмовою до „Кобзаря”,— такий співець, він і тужив над долею поневоленої України, і вірив в її світле майбутнє.
