Зображення величі і краси козацької звитяги у творчості Т. Шевченка - варіант 3

Не так багато поетів вплинуло на формування національної свідомості українців, як вплинув Т. Шевченко на духовний розвиток України, формування національної свідомості. Поезія митця навчила його сучасників пізнавати і засуджувати несправедливість у суспільстві. Шевченків „Кобзар” — найволелюбніша книга усіх часів. Воля, прагнення до неї звучать з кожної її сторінки.

Улюбленими героями Великого Кобзаря були народні богатирі, повстанці-гайдамаки, козаки-запорожці, що обороняли свій рідний край, були носіями народної правди і честі.

Саме про повстанців, про часи Коліївщини розповідається в його поемі „Гайдамаки”. Це поема полум'яного й грізного народного гніву, народженого одвічною соціальною і національною несправедливістю:

   Замучені руки

   Розв'язались — і кров за кров,

   І муки за муки!

Повстанці палко прагнуть визволення. Шевченко змальовує сильних, мужніх людей, які піднялися на захист Батьківщини, рідного краю від польських панів-поневолювачів. Це „орли”, що злетілися на заклик України.

Величні й прекрасні герої поеми: Гонта, Залізняк, Ярема. Забувши про особисте, стає набік повсталого народу Іван Гонта. Максима Залізняка гайдамаки називають батьком, бо він турбується про кожного знедоленого і прагне волі для України. Ярема — самий бідний представник всього населення. Він мріє про справедливу гетьманську владу, героїчно бореться за здійснення своїх прагнень.

У кожному рядку твору відчувається могутність, масовість гайдамацького повстання:

   Як та хмара, гайдамаки

   Умань обступили

   Опівночі; до схід сонця

   Умань затопили...

Митець підкреслює в поемі глибоко повчальний сенс Коліївщини:

   Слухайте ж, щоб дітям потім розказать,

   Щоб і діти знали, внукам розказали,

   Як козаки шляхту тяжко покарали

   За те, що не вміла в добрі панувать.

Теми козацьких походів поет торкається і в поемі „Гамалія”. Головний герой її — Гамалія — узагальнений образ козацького ватажка, військо якого з веселою піснею іде визволяти братів з неволі:

   Реве гарматами Скутара,

   Ревуть, лютують вороги;

   Козацтво преться без ваги —

   І покотились яничари.

Читаючи ці рядки, проймаєшся повагою до своїх предків, героїчного минулого своєї країни, відчуваєш всю велич і красу козацької звитяги.

Про виступ козаків у морський похід на Царград читаємо у вірші Кобзаря „Іван Підкова”. Поет змальовує в ньому часи, коли в Україні „ревіли гармати”, коли запорожці „вміли панувати”.

Про перемогу козаків над військом польської шляхти у 1630 році під Переяславом оповідає нам поема „Тарасова ніч”. Головний герой твору — славний козак Тарас Трясило, якого Т. Шевченко оспівує особливо натхненно:

   Обізвавсь Тарас Трясило

   Віру рятувати,

   Обізвався, орел сизий,

   Та й дав ляхам знати!

Поет захоплювався козаками, захисниками України, вірив, що пам'ять про нихжитиме вічно в думах, піснях, у творах кобзарів:

   Наша дума, наша пісня

   Не вмре, не загине...

   От де, люде, наша слава,

   Слава України!

Так, дійсно, слава України — це „козацька слава”. І ми, нащадки славних запорожців, повинні знати своє героїчне минуле, пам'ятати про ратні подвиги своїх предків. Саме таку мету ставив перед собою Великий Кобзар, зображуючи велич і красу козацької звитяги у своїй творчості.