Засудження загарбницької війни в поемі „Кавказ”

Чутливою була душа Тараса Шевченка. Пекучого болю завдавали поетові-гуманісту страждання народу, безмежною ненавистю до гнобителів було сповнене його серце. Саме тому одним з перших залунав голос митця проти воєнних дій російського уряду на Кавказі в XIX столітті. У контексті творів російських письменників, які возвеличували „покорителей Кавказа”, вражаючим протестом сприйнялась поема генія України „Кавказ”, у якій автор не тільки виступив проти надмірної жорстокості завойовників, а й засудив загарбницьку політику самодержавної Росії.

Іван Франко назвав поему „Кавказ” „одним величезним вибухом чуття”. Справді, імпульсом до написання цього твору стали емоції і переживання автора з приводу подій, що відбувалися на Кавказі, і загибелі в бою його товариша Якова де Бальмена. Саме звістка про смерть друга стала поштовхом до створення поеми. Таким чином, у творі розкривається тема особистого переживання ліричного героя, що переплітається з переживаннями, викликаними політикою геноциду царського уряду на Кавказі.

Автор вдається до прийому перевтілення ліричного героя, внаслідок якого створює монолог колонізатора, що є пародією на царські маніфести, які вихваляли Російську імперію. Колонізатор закликав приєднуватися до імперії, в якій все є і багато чому можна навчитися: „зорі лічити”, „гречку сіяти”, і програвати людей в карти або „по закону” продавати. Засобами пародії автор в монолозі колонізатора розкриває сутність політики і світосприйняття царського уряду. Так, колонізатор щиро дивується, чому народи не „повинні платити за сонце”, а далі вихваляється, що у них все є:

   Одна Сибір неісходима,

   А тюрм! А люду!.. Що й лічить.

Образ Росії у творі постає як символ тюрми народів. Втрата волі сприймається поетом як трагедія.

Загарбницька війна зображується як полювання на волю: „застукали сердешну волю”. І можливо, в єдиному контексті постають „хорти, і гончі, і псарі, і наші батюшки царі”. Ліричний герой співчуває всім пригнобленим російським урядом народам, уявляє їх складне становище: „от молдованина до фінна на всіх язиках все мовчить”. Трагедією обертається війна не тільки для горців, але й для рядових учасників — строкових солдатів, які своїм життям оплачують добробут і кар'єру офіцерів, політику уряду:

   ...лягло костьми

   Людей муштрованих чимало.

У своєму творі Тарас Шевченко засудив загарбницьку політику царського уряду, виступив проти жорстокості і тиранії. Особливо трагічного звучання поемі надали особисті переживання героя.