"Лугом іду, коня веду..." текст

Жартівлива пісня «Лугом іду, коня веду, розвивайся, луже» побудована у формі діалогу дівчини, до якої козак залицявся, та перебірливого козака. Козак не проти свататися, але хоче багатшої дівчини, незважаючи на те, що сам «ледачий». Поки перебирав, молоденька дівчина вийшла заміж, а козак постарів нежонатим.

Лугом іду, коня веду, розвивайся, луже

«Лугом іду, коня веду, розвивайся, луже.
Сватай мене, козаченьку, люблю тебе дуже: (2)

Ой хоч сватай, хоч не сватай, хоч так присилайся,
Щоб та слава не пропала, що ти залицявся». (2)

«Ой коли б ти, дівчинонько, трошки багатенька.
Взяв би тебе за рученьку, повів до батенька». (2)

«Ой коли 6 я, козаченько, була багатенька,
Наплювала б я на тебе й на твого батенька. (2)

Ой коли б я, козаченьку, та й забагатіла.
То я б тебе, ледачого, й за харч не схотіла». (2)

«Бодай же ти, дівчинонько, тоді заміж пішла.
Як край битої дороги рута-м’ята зійшла». (2)

«Бодай же ти, козаченьку, тоді оженився.
Як у млині на камені кукіль уродився». (2)

Не журися, дівчинонько, рута зелененька:
Цей покинув, другий буде, — ще ж ти молоденька! • (2)

Цей покинув, другий буде, другий буде кращий,
А цей буде у болоті над чортами старший. (2)

Край битої доріженьки рута-м’ята зійшла.
Молодая дівчинонька та вже й заміж пішла. (2)

А у млині на камені кукіль не зіходить.
Старий козак, як собака, по вулицях ходить. (2)

Ой у млині на камені кукіль не вродився.
Старий козак, як собака, й досі не женився. (2)