«В кінці греблі шумлять верби» аналіз

«В кінці греблі шумлять верби» аналіз – тема, ідея, основна думка, жанр, художні засоби.

«В кінці греблі шумлять верби» аналіз

Тема: відтворення страждань дівчини за коханим козаком.
Ідея: возвеличення почуття кохання, що змушує страждати і сумувати.
Основна думка: «Не бачу я миленького — і діла не маю!»
Жанр: пісня, інтимна лірика.
Римування: паралельне.

Художні засоби «В кінці греблі шумлять верби»

Метафори: «шумлять верби», «плачуть карі очки», «серденько поникло».
Епітет: «карі очки».
Повтори: «нема… козаченька», «рости, рости», «ждала, ждала…», «болять, болять», «…миленький», «карі очки».
Звертання: «рости, рости, дівчинонько».
Зменшувально-пестливі форми: «миленький», «дівчинонько», «очки», «козаченька», «зелененькі огірочки», «жовтенькі квіточки», «серденько».
Риторичні оклики: «Нема ж того козаченька, що я полюбила!», «Рости, рости, дівчинонько, на другу весну!», «Полюбила козаченька я, й місяцю стоя!», «Зелененькі огірочки, жовтенькі
квіточки!», «Нема мого міленького, плачуть карі очки!».

Народна пісня «В кінці греблі…» змальовує ліричну картину, як молода дівчина полюбила козаченька, а той «поїхав за Десну» виконувати свій військовий обов’язок. Служба у козака важка, небезпечна — не повернувся козак, як обіцяв, а дівчина сумує, плаче, переживає, їй всяке «діло не мило». Дівчина працьовита, моторна — і верби посадила, щоб греблю закріпити, й вирощує огірочки, а доля неприхильно поставилася — не прислала того, хто серцю милий. Пісня мелодійна, емоційна, з повторами та окличними реченнями, з паралельним зображенням картин природи та явищ людського життя.