"Про потоп на землі" легенда

Побачив Господь, що людська злоба на землі велика та що всі думки й помисли сердець увесь час тільки злі, і жалував, що створив людину на землі, тож на серці йому стало важко; і сказав: “Знищу з лиця землі людину, яку я сотворив: людину, скотину, плазунів і птиць піднебесних, бо каюсь, що створив їх”. Та Ной здобув ласку в очах Господніх.

Ось родовід Ноя. Ной був чоловік праведний і досконалий між сучасниками; він ходив з Богом. Ной мав трьох синів: Сима, Хама та Яфета. Але земля зіпсувалася супроти Бога і була переповнена насильства. Глянув Бог на землю, а ось вона зіпсована, бо кожне тіло занапастило свою путь на землі.

І сказав Бог Ноєві: “Уся земля виповнилася злом. Я наведу на землю потоп, аби винищити дощенту життя. Проте з тобою Я складу завіт. Зроби собі величезний корабель, ковчег. Потім увійди до цього ковчега з усією своєю сім’єю: з дружиною, синами й дружинами синів. Але не тільки ти врятуєшся: візьми з собою по двоє найрізноманітніших тварин і птахів, щоб і вони вижили. І набери побільше всілякої поживи для людей і для тварин”.

Ной зробив усе, як звелів йому Бог. Настав призначений день, розкрилися всі джерела вод, і падав дощ на землю сорок днів і сорок ночей. Першого ж дня Ной увійшов до ковчега разом зі своїми синами, яких звали Сим, Хам та Яфет, і зі своєю дружиною, і з дружинами синів. Увійшли до ковчега й тварини, й птахи, як звелів Господь.

Незабаром вода заполонила всю землю і підняла ковчег так, що він поплив понад землею. Потім піднялася ще вище й вкрила високі гори. Тоді все живе на землі загинуло. А вода прибувала на землі ще сто п’ятдесят днів.

Коли ці дні минули, Бог навів на землю вітер, і дощ ущух. А ковчег ще довго носило водами. Потім з’явилися вершини гір. Тоді ковчег спинився на Араратських горах.

Минуло ще сорок днів, і Ной відчинив вікно в ковчезі й випустив крука, щоб довідатися, чи пішла вода з поверхні землі. Але крук відлітав і повертався знову, бо земля ще не звільнилася від води. Тоді Ной випустив голуба, але й той не знайшов собі місця на землі й повернувся до ковчега. Минуло ще сім днів, і Ной знову випустив голуба. Цього разу голуб повернувся, несучи у дзьобі щойно зірване оливкове листя. Ной почекав ще сім днів і знову випустив голуба, проте цього разу він вже не повернувся.

Земля звільнилася від води, і Ной вийшов з ковчега й вивів усіх тварин, що були з ним. Він вирішив подякувати Богові за свій порятунок, влаштував жертовник Господу і жертвував на ньому різних тварин. Господь побачив щиросердя Ноя і сказав:

“Більше Я не проклинатиму землю через людину і не вбиватиму все живе на землі”.

Поблагословив Бог Ноя та його синів і сказав їм:

“Плодіться, і розмножуйтесь, та наповнюйте землю. Я віддаю вам до рук усіх земних тварин, і всіх птахів, і всіх морських риб, і вони боятимуться вас. Я дозволяю вам споживати все живе, як раніше траву. Проте стережіться проливати кров людини: адже людина створена за образом Божим”.

Сказав Бог Ною та його синам: “Я укладаю з вами й вашими нащадками, з усіма тваринами й птахами Свій завіт. Я більше не нищитиму землю потопом. А знаком завіту, котрий Я укладаю, стане веселка. Нехай стане вона довічною ознакою завіту між Мною та землею”.