"Наталка Полтавка" характеристика Виборного

Образ Виборного з твору “Наталка Потавка” – зображує всіх представників сільської верхівки. Виборний Макогоненко — тип заможного українського селянина, який вибився на дрібного сільського урядовця. Характеристика виборного з цитатами наведена в цій статті.

“Наталка Полтавка” характеристика Виборного

Риси характеру Виборного
1) Позитивні:
а) почуття гумору, дотепність;
б) врівноваженість і благодушність.
2) Негативні:
а) хитрість і підступність;
б) лицемірство і самовдоволення;
в) крутійство і корисливість;
г) підлабузництво і бездушність;
д) показна доброта.

Найвиразніша риса виборного — крутійство і корисливість. Возний характеризує виборного як хитру і вертку людину.

«Ти умієш увернутися — теє-то як його — хитро, мудро, недорогим коштом,— говорить він виборному, вмовляючи його згодитися висватати Наталку. На ці ж риси вдачі «старшого в селі» вказує і Микола: «…чоловік і добрий був би, так біда — хитрий, як лисиця… і на всі сторонни мотається: де не посій, там і уродиться, і уже де і чорт не зможе, то пошли Макогоненка, зараз докаже»

Виборний добре розуміється в людях. Про це свідчить і його глибока, прониклива і повна характеристика Наталки («Золото — не дівка)»), і докладні відомості про Наталчину матір, які він розповідає возному, і власні думки про Петра. Він влучно і стисло характеризує Наталчиних «женихів», які мимохідь згадуються у п’єсі: про дяка, котрий, за словами возного, «знаменитий своїм басом», виборний каже, що він «п’є горілки багато і уже спада з голосу»; про волосного писаря і підканцеляриста Скоробрепіенка виборний говорить, що це «жевжики обидва і голі… як хлистики ». Під час сватання Наталки зовнішня, показна добродушність і доброзичливість виборного була машкарою, під якою ховалася лицемірна лисиця

Щоб умовити Наталку вийти за возного, Макогоненко дуже хитро веде переговори, залякуючи її гіркою долею «вічної дівки» і прославляючи возного як доброго жениха. Така нещирість і користолюбство, з одного боку, викликають антипатію у глядача, проте Виборний — неоднозначний персонаж. Він виявляє симпатію до простих бідних людей і зневажає чиновників-хабарників, яких називає «п’явками», відмовляється брехати на користь возного, бо брехня — «то гріх». До того ж у побуті Виборний — товариська людина, весела і жартівлива.

Без маски Макогоненко виступає тоді, коли бачить, що справа одруження возного з Наталкою безнадійно рухнула. Він кричить на Петра, виганяє його з села, в один голос з возним обіцяє «запроторити» його туди, «де козам роги правлять», а Наталці і Терпелисі на догоду ввозному загрожує: «Зараз до волосного правленія та і в колоду». В цій сцені, підлещуючись перед начальством, з погордою ставлячись до бурлак, гримаючи на Наталку і Терпилиху, Виборний Макагоненко виступає як типовий представник тогочасної сільської влади

У мові виборного є багато приказок, прислів’їв, дотепних виразів, наприклад: «Лучше живий хорунжий, як мертвий сотник»; «Вже куди не кинь, то клин»; «Удар лихом об землю» та інші обірвані речення, недомовки є також виявом дотепності цього персонажу.

Виборний дуже вражений безкорисливістю бідного парубка і визначає, що «такого чоловіка, як Петро, зроду не бачив». Людські почуття у виборного беруть верх над низьким, корисливим. На виборного і возного великий вплив зробив не стільки сам вчинок, скільки наявність у Петра грошей: значить цей бурлака не такий уже і бідний, а раз так, то його можна поважати