М. Петренко «Дивлюсь я на небо…» аналіз
М. Петренко «Дивлюсь я на небо…» аналіз – тема, ідея, віршовий розмір, художні засоби, жанр.
М. Петренко «Дивлюсь я на небо…» аналіз
Автор «Дивлюсь я на небо…» – Михайло Петренко
Тема: зображення прагнення ліричного героя віднайти своє місце в життєвому вирі через власну невизначеність, бідність, сирітство.
Ідея: висловлення співчуття хлопцем, який позбавлений батьківської ласки, піклування і приречений на довічне страждання.
Основна думка: Коли б мені крилля, орлячі ті крилля: / Я землю б покинув і на новосілля / Орлом бистрокрилим у небо полинув, / І в хмарах навіки од світа втонув!
Жанр: ліричне страждання.
Віршовий розмір «Дивлюсь я на небо…»: анапест.
Римування: паралельне.
Рима: чоловіча.
Художні засоби «Дивлюсь я на небо…»
Риторичні запитання: «Чому я не сокіл, чому не літаю, / Чому мені, Боже, ти крилець не дав?», «Хіба ж хто кохає нерідних дітей».
Риторичні оклики: «Я б змелю покинув і в небо злітав!», «І думка далеко, високо літа!..», «І в хмарах навіки од світа втонув!».
Епітети: «ясний світ», «далекеє небо».
Метафори: «втопити горе», «втонути в хмарах од освіта».
Повтори: «чужий…», «чому…».
Історична основа поезії «Дивлюсь я на небо…»
Зі Слов’янськом пов’язані не лише радощі М. Петренка, але і його особисте горе. Тут він пережив гіркоту нещасливого кохання до Галі — доньки купця Марченка. Батьки одружили її з багатим і знатним нареченим, з яким вона нібито виїхала за кордон. Під впливом цього митець пише вірші про нерозділене кохання. Можливо, це і спонукало М. Петренка створити поезію «Небо». Щодо пісні «Дивлюсь я на небо…», то, покладена на музику донькою українського поета В. Александрова Людмилою, вона швидко стала популярною на всій Україні. Пізніше була аранжована композитором В. Зарембою. Т. Шевченко цей вірш власноруч записав собі в альбом.
