М. Петренко «Дивлюсь я на небо…» аналіз

 

М. Петренко «Дивлюсь я на небо…» аналіз – тема, ідея, віршовий розмір, художні засоби, жанр.

М. Петренко «Дивлюсь я на небо…» аналіз

Автор «Дивлюсь я на небо…» – Михайло Петренко

Тема: зображення прагнення ліричного героя віднайти своє місце в життєвому вирі через власну невизначеність, бідність, сирітство.

Ідея: висловлення співчуття хлопцем, який позбавлений батьківської ласки, піклування і приречений на довічне страждання.

Основна думка: Коли б мені крилля, орлячі ті крилля: / Я землю б покинув і на новосілля / Орлом бистрокрилим у небо полинув, / І в хмарах навіки од світа втонув!

Жанр: ліричне страждання.

Віршовий розмір «Дивлюсь я на небо…»: анапест.

Римування: паралельне.

Рима: чоловіча.

Художні засоби «Дивлюсь я на небо…»

Риторичні запитання: «Чому я не сокіл, чому не літаю, / Чому мені, Боже, ти крилець не дав?», «Хіба ж хто кохає нерідних дітей».

Риторичні оклики: «Я б змелю покинув і в небо злітав!», «І думка далеко, високо літа!..», «І в хмарах навіки од світа втонув!».

Епітети: «ясний світ», «далекеє небо».

Метафори: «втопити горе», «втонути в хмарах од освіта».

Повтори: «чужий…», «чому…».

Історична основа поезії «Дивлюсь я на небо…»

Зі Слов’янськом пов’язані не лише радощі М. Петренка, але і його особисте горе. Тут він пережив гіркоту нещасливого кохання до Галі — доньки купця Марченка. Батьки одружили її з багатим і знатним нареченим, з яким вона нібито виїхала за кордон. Під впливом цього митець пише вірші про нерозділене кохання. Можливо, це і спонукало М. Петренка створити поезію «Небо». Щодо пісні «Дивлюсь я на небо…», то, покладена на музику донькою українського поета В. Александрова Людмилою, вона швидко стала популярною на всій Україні. Пізніше була аранжована композитором В. Зарембою. Т. Шевченко цей вірш власноруч записав собі в альбом.

«Дивлюсь я на небо…» образи поезії


Vchys: ГДЗ, Решебники , Ответы, Реферати, Твори, ПрезентаціїГДЗ, Решебники и Ответы