«Стоїть в селі Суботові…» аналіз
Вірш «Стоїть в селі Суботові» Шевченко написав, перебуваючи 1845 року в селі Мар’янське в родині Олександра Лук’яновича.
«Стоїть в селі Суботові…» Шевченко аналіз
Тема: висловлення поетом критики стосовно діяльності Б. Хмельницького, зокрема за необачний Переяславський союз з Московією, який призвів до втрати української державності.
Ідея: заклик-звернення до недругів не «сміятися» з України, бо прийде час її могутності й розквіту.
Основна думка:
а) незворотність процесу становлення української державності;
б) «Встане Україна / І розвіє тьму неволі, / Світ правди засвітить».
Композиція і сюжет «Стоїть в селі Суботові»
«Стоїть в селі Суботові» — епілог містерії «Великий льох», вірш ніби підсумовує зміст поеми. У поезії Т. Шевченко критикує Б. Хмельницького за його легковірність, необачність, політичну недалекоглядність. Гетьман, на думку поета, не зрадник, але за приєднання України до Росії його осудять нащадки, тож краще б йому було і на світ не народжуватись. Письменник таврує Хмельницького за необачний Переяславський союз з Московією.
Шевченко з сарказмом і критично оцінює рішення Богдана Хмельницького стати Україні протекторатом царської Московії:
«Отаке-то, Зіновію,
Олексіїв друже!
Ти все оддав приятелям.
А їм і байдуже.»
Можливо, наміри Хмельницького й були добрі:
«Щоб москаль добром і лихом
З козаком ділився.»
Але все закінчилося погано:
«Не так воно стало;
Москалики, що заздріли,
То все очухрали.
Могили вже розривають
Та грошей шукають,
Льохи твої розкопують
Та тебе ж і лають …»
Та ще й московити про землі України говорять:
«Кажуть, бачиш, що все то те
Таки й було наше.
Що вони тільки наймали
Татарам на пашу
Та полякам …»
Тобто, стверджують, що в Україні нічого українського немає!
