«Послання до єпископів» аналіз

Аналіз твору Івана Вишенського «Послання до єпископів» – тема, ідея, жанр, художні засоби

«Послання до єпископів» аналіз

«Послання до єпископів» – прозовий твір у формі звертання до кількох осіб належить перу Івана Вишенського.

За жанром – послання.

Автор адресує його архієпископам Михайлові, Потієві, Кирилові, Леонтієві, Діонісієві та Григоркові і в глузливій формі звертається до них: «Вельможим їх милості панам…».

У творі описуються події 1596 року. Проголошення Брестської унії – найважливіша подія в історії церковного життя, ініціаторами якої були вищезгадані архієпископи.

Тема «Послання до єпископів» – зображення жорстокості феодалізму в образі єпископів, які тільки й гноблять народ.

Ідея «Послання до єпископів»: засудження злодіянь проти українського народу й гострий осуд єпископів, які «…в достатках безжурних та розкішних, як у маслі плавають…» Автор протиставляє дві верстви населення: єпископів-владик і звичайних селян. Жадібність, несправедливість та зло змагаються з голодним простолюдом. Іван Вишенський вперше в літературі виступає проти супротивників і закликає їх відмовитись від панства, розкоші, щоб іти за Христом.

«Послання до єпископів» художні засоби

Мова твору з одного боку близька до простої, а з іншого – багата на художні засоби. Мовний стиль Івана Вишенського багатий на такі стилістичні фігури, як риторичні питання («Чи було, що ви одягали голих? Чи не ваші милості самі оголюєте?»), риторичні оклики (О сину віри в небесного Бога, як ти міг перейменуватися через плоди діл своїх диявольським сином!), сміливі антитези й паралелізми, анафори (Чи котрийсь із вас завів у дім страннього…? Чи було, що ви одягали голих?).

Лексика автора переповнена церковнослов’янізмами (глава, грабитель, мерз ость тощо) та незвичними індивідуально-авторськими неологізмами (огуднобрехливий, свиноїд, перцолюбець та ін.).

Такі художні засоби надають посланню особливої пишності та емоційної піднесеності.