"Давидові псалми" Шевченко аналіз

Характеристика та аналіз «Давидових псалмів» Тараса Шевченка – тема, ідея, історія написання. Також Ви дізнаєтеся чому Шевченко переспівав “Давидові псалми”.

“Давидові псалми” Шевченко аналіз

Рік написання – 19 грудня 1845

Псалом № 1 аналіз

Тема: розповідь поета про необхідність праведного життя для людини.

Ідея: висловлення впевненості у тому, що «не встануть з праведними злії з домовини».

Основна думка: «Діла добрих обновляться / Діла злих загинуть»

Псалом № 12 аналіз

Тема: відтворення страждань ліричного героя через неувагу до Господа і звернення ним по допомогу до Всевишнього.

Ідея: віра у всесильність і могутність Бога, який може спасти людину від мук і страждань.

Основна думка:
а) звертайся до Бога — і він тобі допоможе своєю ласкою;
б) «Спаси мене, помолюся / І воспою знову / Твої блага чистим серцем, / Псалмом тихим, новим».

Псалом № 43 аналіз

Тема: звернення людей до ласки Божої захистити їх від ворога, поневірянь, страждань, приниження.

Ідея: віра народних мас у всесильність і справедливість Господа, який може надати їм допомогу, позбавити лиха.

Основна думка: «Встань же, боже, поможи нам Встань на ката знову».

Псалом № 52 аналіз

Тема: розмірковування героя над реальністю існування Бога.

Ідея: «Хто ж пошле нам спасеніє, верне добру долю» як не Господь?

Основна думка: у душі кожної порядної людини є Всевишній, який всіляко їй допомагає, застерігає від негативних вчинків.

Псалом № 53 аналіз

Тема: звернення віруючої людини по допомогу до Бога аби віднайти сили не чинити зло тому, хто тебе образив.

Ідея: возвеличення Божої мудрості, ласки, які застерігають людину від того, аби вона не завдавала шкоди ближньому.

Основна думка: на зло необхідно відповідати добром, а не навпаки.

Псалом № 81 аналіз

Тема: розповідь про суд небесного владики над земними.

Ідея: засудження самодержавства, яке пригноблювало і поневолювало простий люд.

Основна думка: «Встань же, боже, суди землю / І судей лукавих. / На всім світі твоя правда, / І воля, і слава».

Псалом № 93 аналіз

Тема: звернення до Бога, щоб він покарав тих, хто зневажає його заповіді, виявляє надмірну гордість.

Ідея: уславлення Всевишнього за його прихильність, доброту, яку він надає тим, хто її потребує.

Основна думка: «І воздасть їм за діла їх / Кроваві, лукаві, / Погубить їх, і їх слава / Стане їм в неславу»

Псалом № 132 аналіз

Тема: роздуми поета над сутністю добра, взаєморозуміння, єдності.

Ідея: возвеличення братства, взаємопідтримки, щирої доброти.

Основна думка: «Отак братів благих своїх / Господь не забуде, / І пошле їм добру долю / Од віка до віка».

Псалом № 136 аналіз

Тема: спогади поета про невільницьке життя.

Ідея: засудження тих, хто зневажає історичне минуле, його славу.

Основна думка: «І язик мій оніміє, / Висохне лукавий, / Як забуде пом’янути / Тебе, наша славо».

Псалом № 149 аналіз

Тема: оспівування благих намірів Господа, які спрямовані на встановлення справедливості у суспільстві.

Ідея: уславлення дій і прагнень Бога щодо покарання неправих і допомоги потребуючим.

Основна думка: «І осудять губителей / Судом своїм правим, / І вовіки стане слава, / Преподобних слава».

Художня інтерпретація Шевченком псалмів Давидових

Із 150 псалмів Давидових Тарас Григорович взяв десять — ті, в яких деякі мотиви, образи, твердження були співзвучні з його суспільними переконаннями. При цьому поет з текстами оригіналу поводився досить вільно, що є основною особливістю переспіву як літературного жанру. Беручи з псалмів окремі деталі й вислови, додав свої, необхідні для повного вираження власних думок і настроїв. Шевченкові переспіви мають віршову форму, а псалми Давида писані ритмічною прозою. Переспіви Давидових псалмів Т. Шевченко включив до «Кобзаря» 1860 року; надруковані вони були із значними скороченнями: чиновники духовної цензури викреслили всі рядки, в яких вбачали «неблагонадійний зміст»

“Давидові псалми” Шевченко історія написання

«Давидові псалми» створені р. у В’юнищах — селі Переяславського повіту Полтавської губернії, де письменник жив у Степана Никифоровича Самойлова. Цей цикл є першим з біблійних переспівів Шевченка.
Поет вписав у рукописну книгу «Три літа» «Давидові псалми» — 1, 12, 43, 52, 53, 81, 93, 132, 136, 149 — згідно з Псалтирем. Десять псалмів у переспіві Шевченка — це ніби невеличкий Псалтир, що обіймає все багатство й розмаїття Книги псалмів».

До переспівів біблійних псалмів Т. Шевченко звернувся в кульмінаційний момент своєї творчості. Ці обрані письменником десять псалмів, дали йому змогу висловити особисті думки, показуючи у реаліях біблійні історії Ізраїля, суспільні негаразди України.

Ці десять поезій є не лише високохудожніми переспівами давніх релігійних гімнів та молитв, а й Шевченковими заповідями рідному народові. («Давидові псалми» Тараса Григоровича — передусім гімн Богові (Псалм 149). Поет утверджує рівність перед Богом кожної людини, незалежно від соціального становища, і справедливість Божого суду. (Псалом 81) Письменника вражають зло, лицемірство, сваволя, що панують у світі. Він то докоряє земним владникам — «Доколи будете стяжати і кров невинну розливать людей убогих, а багатим судом лукавим помагать? (Псалом 81),— то гірко допитується в Бога: «Доки, господи, лукаві хваляться, доколи — неправдою? (Псалом 93).

У «Давидових псалмах» Т. Шевченко висловив немало прохань до Бога про заступництво й особисте спасіння. Але ще палкіше молить він й благає Господа захистити уярмлений, знедолений народ (псалми 43, 136).

Із 150 псалмів поет відібрав десять, які дали йому змогу виповісти особисті почуття і думи, а в реаліях біблійної історії Ізраїлю побачити виразні паралелі до суспільних негараздів України.

Отже, поет склав для своїх сучасників молитви, з якими вони могли звертатися до Бога, благаючи прощення собистих гріхів та порятунку України і всіх людей)

Хто такий Давид?

Давид — другий цар Ізраїлю, який очолив державу близько 1000 років до Різдва Христового і правив приблизно 40 років. Він створив могутню імперію, заклав столицю Єрусалим. Давид був марнославним і мстивим. Але й духовно багатим, талановитим, мудрим. За переказами, він зібрав обдарованих людей, що володіли мистецтвом музики і слова, й доручив їм виконувати релігійні пісні-гімни під час Богослужіння