Мої враження від «Слова о полку Ігоревім» (Варіант 2)

 
Одне з найбільш значущих творів літератури стародавньої Русі – це, звичайно ж, «Слово о полку Ігоревім», в якому розповідається про те, як проходив похід війська князя Ігоря проти половців у 1185-му році. При цьому оповідання виглядає зовсім не послідовним, тут відбувається якийсь аналіз подій тих днів. Аналіз, природно, поетичний.

«Слово о полку Ігоревім» писалося незадовго після подій, описаних у ньому, тому його дуже складно назвати «легким» для прочитання. У самій формі «Слова…» відчувається патріотичний заклик до сучасників. При цьому цей твір дуже тісно пов’язаний зі слов’янською культурою, мовою, поглядами на життя, менталітетом.

«Слово о полку Ігоревім» – це не літопис, і не трактат, це поетичний крик патріота, який правдиво і неупереджено описує трагічні події того часу. Сама оповідь цього твору починається з роздумів поета про те, що перед нами імпровізація автора, яка відійшла від Боянова листа . При цьому манера оповіді ллється дуже щиро.

Упродовж усього «Слова о полку Ігоревім» поет йде від опису того, що відбувається, застосовуючи при цьому різні відступи з описом природи і іншого. При цьому складається враження, що автор разом з князем Ігорем Святославовичем проходить весь його шлях. Він оплакує загибель князя разом з Ярославною.

За формою і змістом розповіді «Слово о полку Ігоревім» дуже близько до такого фольклорного жанру, як плач і слава. Поет дуже емоційний і патріотичний – він оспівує відвагу руських воїнів, проклинає половців. «Слово о полку Ігоревім» – це унікальний твір, причому не тільки літературний, а й історичний.
Vchys: ГДЗ, Решебники , Ответы, Реферати, Твори, ПрезентаціїГДЗ, Решебники и Ответы