Микола і Петро – герої і побратими, сироти без роду» за п’єсою І. Котляревського «Наталка Полтавка»
Видатний український письменник і драматург І. П. Котляревський зробив великий внесок у становлення українського національного театру, деякий час він навіть був директором театру у Полтаві. Його п’єса «Наталка Полтавка» стала першим драматичним твором нової української літератури, в якому вперше було реалістично змальовано життя простого українського народу, його прагнення, мрії і побут.
«Наталка Полтавка» – це оповідь про життя і кохання бідної української сільської дівчини, яка мала сміливість відстоювати своє право на щастя. Серед позитивних персонажів твору, окрім Наталки, можна виділити її коханого парубка Петра і його товариша Миколу.
Коханий Наталки Петро – безрідний сирота, який закохався у героїню п’єси і заради того, щоб мати змогу посвататися до дівчини як рівний з нею, відправився на заробітки. Однак чотири роки, під час яких Петро був відсутній, змінили життя і Наталки, і Миколи, і самого Петра.
Нареченого Наталки І. П. Котляревський наділив досить своєрідним характером. Петро був вразливий і чуйний, але не спроможний боротися за своє кохання і щасливе життя. Він постійно боявся завдати Наталці неприємностей. До того ж, Петро – людина релігійна, що теж накладає відбиток на його вчинки, поведінку і характер. Він був вихований у кращих традиціях української патріархальної родини, тому Петро був не згодний з тим, щоб Наталка виходила за нього заміж проти волі рідної матері. Петро – образ людини, яка повністю покірна своїй долі, образ, оповитий мінорним розмаїттям почуття кохання у різних його проявах – самопожертві, стражданні і вірності.
Неординарним та більш цікавим персонажем п’єси І. П. Котляревського «Наталка Полтавка» є Микола, такий же, як і Петро, сирота без приюту, без талану, без племені і без роду. Але він відрізняється від Петра безкорисливим, незалежним характером. Микола здатний і на жарт, і на гостре слово, він веселий, дотепний, розумний, розсудливий і добре розуміється на людях. Коли Микола знайомиться з Петром і дізнається про те, що той закоханий у Наталку, він, не вагаючись ні хвилини, береться допомогти своєму товаришеві.
Микола є найбільш активним героєм п’єси, саме він заохочує закоханих Петра і Наталку боротися за своє щастя, а коли дівчина все ж таки виявляє рішучість, він щиро радіє і за Наталку, і за свого товариша. Микола привабливий ще й тим, що він вірний товариш і щирий українець, сповнений почуття національної гідності і гордості за своїх славних предків – воїнів-козаків.
Та, незважаючи на те, що в образах Миколи і Петра є деякі відмінності, адже Микола менш релігійний, більш дотепний і веселий, активніший ніж Петро, обидві персонажі можна вважати втіленням кращих чеснот тогочасної української молоді, які привносять у п’єсу «Наталка Полтавка» свіжий струмінь.
«Наталка Полтавка» – це оповідь про життя і кохання бідної української сільської дівчини, яка мала сміливість відстоювати своє право на щастя. Серед позитивних персонажів твору, окрім Наталки, можна виділити її коханого парубка Петра і його товариша Миколу.
Коханий Наталки Петро – безрідний сирота, який закохався у героїню п’єси і заради того, щоб мати змогу посвататися до дівчини як рівний з нею, відправився на заробітки. Однак чотири роки, під час яких Петро був відсутній, змінили життя і Наталки, і Миколи, і самого Петра.
Нареченого Наталки І. П. Котляревський наділив досить своєрідним характером. Петро був вразливий і чуйний, але не спроможний боротися за своє кохання і щасливе життя. Він постійно боявся завдати Наталці неприємностей. До того ж, Петро – людина релігійна, що теж накладає відбиток на його вчинки, поведінку і характер. Він був вихований у кращих традиціях української патріархальної родини, тому Петро був не згодний з тим, щоб Наталка виходила за нього заміж проти волі рідної матері. Петро – образ людини, яка повністю покірна своїй долі, образ, оповитий мінорним розмаїттям почуття кохання у різних його проявах – самопожертві, стражданні і вірності.
Неординарним та більш цікавим персонажем п’єси І. П. Котляревського «Наталка Полтавка» є Микола, такий же, як і Петро, сирота без приюту, без талану, без племені і без роду. Але він відрізняється від Петра безкорисливим, незалежним характером. Микола здатний і на жарт, і на гостре слово, він веселий, дотепний, розумний, розсудливий і добре розуміється на людях. Коли Микола знайомиться з Петром і дізнається про те, що той закоханий у Наталку, він, не вагаючись ні хвилини, береться допомогти своєму товаришеві.
Микола є найбільш активним героєм п’єси, саме він заохочує закоханих Петра і Наталку боротися за своє щастя, а коли дівчина все ж таки виявляє рішучість, він щиро радіє і за Наталку, і за свого товариша. Микола привабливий ще й тим, що він вірний товариш і щирий українець, сповнений почуття національної гідності і гордості за своїх славних предків – воїнів-козаків.
Та, незважаючи на те, що в образах Миколи і Петра є деякі відмінності, адже Микола менш релігійний, більш дотепний і веселий, активніший ніж Петро, обидві персонажі можна вважати втіленням кращих чеснот тогочасної української молоді, які привносять у п’єсу «Наталка Полтавка» свіжий струмінь.
