Лист до улюбленого герою з поеми «Гайдамаки»
Поема видатного українського поета Т. Шевченко під назвою «Гайдамаки» змальовує події селянського повстання, яке відбулося у 1768 році, більше відомого під назвою Коліївщина. До цього повстання привели жорстокі знущання польських конфедератів з населення Правобережної України. Це повстання почалося в районі козацького міста Чигирина, швидко поширилося на всю Київщину і через Поділля докотилося до Умані. Це повстання очолив запорізький козак Максим Залізняк, а потім до нього приєднався козацький старшина з Умані Іван Гонта. Вони і стали головними героями поеми «Гайдамаки».
Великий Кобзар працював над цим поетичним твором працював два роки і робив це у вільний від занять в Академії мистецтв час. Поема «Гайдамаки» була надрукована у 1842 році за власні кошти автора. Вона стала великою подією не тільки в українській, а й у світовій літературі. Головним джерелом натхнення для створення поеми Т. Шевченко обрав народні пісні. Є в ній і реальні, і вигадані постаті. І якщо Гонта і Залізняк існували в реальності, то Ярема Галайда став збірним образом українського повсталого народу. І хоча цей образ був вигаданий автором, мене він зацікавив не менше, ніж образи головних героїв поеми.
Якби я мав змогу, я написав би Яремі листа і зробив би це приблизно так:
«Добрий день або вечір, шановний Яремо!
Ти мене зовсім не знаєш та й не можеш знати, адже нас розділяє більше, ніж півтора століття. Але ти мені став відомий завдяки поемі Т. Шевченко «Гайдамаки». І хоча сам автор писав про те, що ти вигаданий персонаж, я вважаю, що серед українців того часу було багато таких юнаків, як ти.
Так склалося, що головним героєм поеми став повсталий народ, а ти – його типовим представником.
Я бачив, що на початку повстання ти був звичайним наймитом, над яким постійно знущався жорстокий Лейба. Тобі доводилося багато працювати, у тебе було багато обов’язків. Ти довго «гнувся»-«нагинався», виконував усю роботу. Та й заступитися за тебе було нікому, адже ти був «сирота убогий». Дуже приваблює те, що у тебе була ніжна, добра, не мстива вдача, ти ніколи не нарікав на наругу.
А ще ти, Ярема, людина, яка була по-справжньому багата душею, багата на щире дівоче кохання. Адже тебе кохала така прекрасна дівчина, як Оксана. Саме кохання цієї дівчини стало для тебе найвищим ідеалом, не давало тобі занепасти духом і окрилювало.
А коли сталася біда – вбили титаря і вкрали Оксану, ти нарешті став сильним і рішучим, прокинувся від свого «сну». І хоча поштовхом для цього стала особиста кривда, це були не тільки твої особисті інтереси, а і вболівання за своїх пригноблених співвітчизників, ненависть до тих, хто знущався над ними багато років. Ти все кинув і пішов у гайдамаки. Повстанці дали тобі характерне прізвище – Галайда, яке означає «бездомний бурлака».
Серед повстанців ти дуже змінився, у тебе ніби виросли крила. І якщо с початку твору ти дивував своєю покірністю і нерішучістю, потім своїм романтичним відношенням до Оксани, то наприкінці твору ти став грізним ворогам поневолювачам, запалав неймовірною люттю і навіть жорстокістю до панів.
І все ж таки ти, Яремо, ти був людиною романтичною. І хоча ти був наділений винятковими рисами, ти не протиставлявся народові. Весь час ти знаходив з народом, розділяв з ним ярмо неволі і радість перемоги. Ти звичайний гайдамака, але дуже щасливий, адже наприкінці поеми ти все ж таки здобуваєш свободу і своє щастя: ти вінчаєшся з коханою Оксаною, а Залізняку стаєш за сина.
«Придбав Максим собi сина
На всю Україну.
Хоч не рiдний син Ярема,
А щира дитина».
Я пишаюся такими, як ти, Ярема, предками. Пишаюся за твою відданість народній справі, за те, що у ті криваві часи ти завжди залишався людиною і став справжнім взірцем для пересічних українців багатьох наступних поколінь.
Велике тобі спасибі за твій радний подвиг і – прощавай.
З повагою, …».
Великий Кобзар працював над цим поетичним твором працював два роки і робив це у вільний від занять в Академії мистецтв час. Поема «Гайдамаки» була надрукована у 1842 році за власні кошти автора. Вона стала великою подією не тільки в українській, а й у світовій літературі. Головним джерелом натхнення для створення поеми Т. Шевченко обрав народні пісні. Є в ній і реальні, і вигадані постаті. І якщо Гонта і Залізняк існували в реальності, то Ярема Галайда став збірним образом українського повсталого народу. І хоча цей образ був вигаданий автором, мене він зацікавив не менше, ніж образи головних героїв поеми.
Якби я мав змогу, я написав би Яремі листа і зробив би це приблизно так:
«Добрий день або вечір, шановний Яремо!
Ти мене зовсім не знаєш та й не можеш знати, адже нас розділяє більше, ніж півтора століття. Але ти мені став відомий завдяки поемі Т. Шевченко «Гайдамаки». І хоча сам автор писав про те, що ти вигаданий персонаж, я вважаю, що серед українців того часу було багато таких юнаків, як ти.
Так склалося, що головним героєм поеми став повсталий народ, а ти – його типовим представником.
Я бачив, що на початку повстання ти був звичайним наймитом, над яким постійно знущався жорстокий Лейба. Тобі доводилося багато працювати, у тебе було багато обов’язків. Ти довго «гнувся»-«нагинався», виконував усю роботу. Та й заступитися за тебе було нікому, адже ти був «сирота убогий». Дуже приваблює те, що у тебе була ніжна, добра, не мстива вдача, ти ніколи не нарікав на наругу.
А ще ти, Ярема, людина, яка була по-справжньому багата душею, багата на щире дівоче кохання. Адже тебе кохала така прекрасна дівчина, як Оксана. Саме кохання цієї дівчини стало для тебе найвищим ідеалом, не давало тобі занепасти духом і окрилювало.
А коли сталася біда – вбили титаря і вкрали Оксану, ти нарешті став сильним і рішучим, прокинувся від свого «сну». І хоча поштовхом для цього стала особиста кривда, це були не тільки твої особисті інтереси, а і вболівання за своїх пригноблених співвітчизників, ненависть до тих, хто знущався над ними багато років. Ти все кинув і пішов у гайдамаки. Повстанці дали тобі характерне прізвище – Галайда, яке означає «бездомний бурлака».
Серед повстанців ти дуже змінився, у тебе ніби виросли крила. І якщо с початку твору ти дивував своєю покірністю і нерішучістю, потім своїм романтичним відношенням до Оксани, то наприкінці твору ти став грізним ворогам поневолювачам, запалав неймовірною люттю і навіть жорстокістю до панів.
І все ж таки ти, Яремо, ти був людиною романтичною. І хоча ти був наділений винятковими рисами, ти не протиставлявся народові. Весь час ти знаходив з народом, розділяв з ним ярмо неволі і радість перемоги. Ти звичайний гайдамака, але дуже щасливий, адже наприкінці поеми ти все ж таки здобуваєш свободу і своє щастя: ти вінчаєшся з коханою Оксаною, а Залізняку стаєш за сина.
«Придбав Максим собi сина
На всю Україну.
Хоч не рiдний син Ярема,
А щира дитина».
Я пишаюся такими, як ти, Ярема, предками. Пишаюся за твою відданість народній справі, за те, що у ті криваві часи ти завжди залишався людиною і став справжнім взірцем для пересічних українців багатьох наступних поколінь.
Велике тобі спасибі за твій радний подвиг і – прощавай.
З повагою, …».
