Проблематика роману П. Куліша «Чорна рада»
Роман П. Куліша «Чорна рада» – багатопроблемний твір, у якому автором порушується не тільки історичні і політичні проблеми – роль державного діяча у визвольній боротьбі народу, ставлення влади до людей, незалежність держави і патріотизм українців, а загальнолюдські та філософські – народна мораль, стосунки батьків і дітей, подружнє щастя і кохання, боротьба добра і зла.
Хоча персонажі роману і стали носіями авторських поглядів на історичні події, думок і ідей письменника, його антипатій і симпатій, все ж вони вийшли живими і повнокровними художніми образами, за долю яких доводиться радіти чи переживати, яким доводиться співчувати чи, навпаки, засуджувати. Це і відчайдушний козак Кирило Тур, і чарівна Череванівна, і старий суворий Шрам, палкий патріот, і його відважний та романтичний син Петро, і красень Яким Сомко, мужня людина і далекоглядний політик, і жорстокий та підступний Гвинтовка, і підлий Брюховецький, і багато інших, від кого в ті часи залежала доля української нації.
У романі П. Куліша «Чорна рада» гармонійно сплелися різні художні стилі. Це і переживання Петра, викликані його стосунками з Лесею, які звучать надзвичайно зворушливо і поетично, немов вірші, і пристрасні монологи в ораторському стилі, в яких викладаються погляди автора на облаштування української державності і на суспільні проблеми. Зустрічаються у романі і короткий публіцистичний виклад подій, і масові сцени, і розлогі описи людей та природи.
Важливу композиційну роль у романі відігріває лист Сомка Васюті і прийом сну, а також насиченість твору цитатами зі Святого Письма, з літописів українських авторів, уривками народних пісень. Створюючи роман, П. Куліш виказав неабиякий талант і художню майстерність. Авторська мова у романі близька до народної мови, вона насичена метафорами, епітетами, порівняннями та іншими засобами виразності, у викладі роману відчувається історичний колорит і оригінальність.
Не менш вражає епічність та масштабність цієї історичної оповіді. Автору вдалося осягнути художнім зором усю країну і проникнути у душі багатьох людей, як відомих історичних постатей, так і вигаданих персонажів. Про роман «Чорна рада» П. Куліша захоплено відгукувалося багато видатних письменників та інших митців, зокрема великий Кобзар українського народу Т. Шевченко. А І. Франко визначив цей роман як найкращий твір історичної прози в українській літературі усіх часів. І це зрозуміло, адже й сьогодні, читаючи цей роман, ми добре відчуваємо неповторний колорит доби Великої Руїни, вчимося жити в мирі і єдності с усіма народами та своїми співвітчизниками, вчимося не повторювати непоправних помилок, які відомі нам з історії рідного народу.
В Україні завжди були люди, які прагнули до збереження державності і об’єднання нації. На жаль, дуже довгий час їм це не вдавалося і тільки наше покоління отримало можливість жити у вільній і незалежній державі. А завдяки роману «Чорна» рада, у якому П. Куліш перший з українських письменників переніс увагу з зовнішньої боротьби на внутрішню, сучасні читачі отримали можливість побачити головні причини національної трагедії, розбрату і природу козацьких війн зовсім у новому світлі.
Хоча персонажі роману і стали носіями авторських поглядів на історичні події, думок і ідей письменника, його антипатій і симпатій, все ж вони вийшли живими і повнокровними художніми образами, за долю яких доводиться радіти чи переживати, яким доводиться співчувати чи, навпаки, засуджувати. Це і відчайдушний козак Кирило Тур, і чарівна Череванівна, і старий суворий Шрам, палкий патріот, і його відважний та романтичний син Петро, і красень Яким Сомко, мужня людина і далекоглядний політик, і жорстокий та підступний Гвинтовка, і підлий Брюховецький, і багато інших, від кого в ті часи залежала доля української нації.
У романі П. Куліша «Чорна рада» гармонійно сплелися різні художні стилі. Це і переживання Петра, викликані його стосунками з Лесею, які звучать надзвичайно зворушливо і поетично, немов вірші, і пристрасні монологи в ораторському стилі, в яких викладаються погляди автора на облаштування української державності і на суспільні проблеми. Зустрічаються у романі і короткий публіцистичний виклад подій, і масові сцени, і розлогі описи людей та природи.
Важливу композиційну роль у романі відігріває лист Сомка Васюті і прийом сну, а також насиченість твору цитатами зі Святого Письма, з літописів українських авторів, уривками народних пісень. Створюючи роман, П. Куліш виказав неабиякий талант і художню майстерність. Авторська мова у романі близька до народної мови, вона насичена метафорами, епітетами, порівняннями та іншими засобами виразності, у викладі роману відчувається історичний колорит і оригінальність.
Не менш вражає епічність та масштабність цієї історичної оповіді. Автору вдалося осягнути художнім зором усю країну і проникнути у душі багатьох людей, як відомих історичних постатей, так і вигаданих персонажів. Про роман «Чорна рада» П. Куліша захоплено відгукувалося багато видатних письменників та інших митців, зокрема великий Кобзар українського народу Т. Шевченко. А І. Франко визначив цей роман як найкращий твір історичної прози в українській літературі усіх часів. І це зрозуміло, адже й сьогодні, читаючи цей роман, ми добре відчуваємо неповторний колорит доби Великої Руїни, вчимося жити в мирі і єдності с усіма народами та своїми співвітчизниками, вчимося не повторювати непоправних помилок, які відомі нам з історії рідного народу.
В Україні завжди були люди, які прагнули до збереження державності і об’єднання нації. На жаль, дуже довгий час їм це не вдавалося і тільки наше покоління отримало можливість жити у вільній і незалежній державі. А завдяки роману «Чорна» рада, у якому П. Куліш перший з українських письменників переніс увагу з зовнішньої боротьби на внутрішню, сучасні читачі отримали можливість побачити головні причини національної трагедії, розбрату і природу козацьких війн зовсім у новому світлі.
