Відтворення героїчної і трагічної історії України в народних думах і піснях

Скільки страждань випало на долю нашого народу! Століттями боронив він рідну землю від напасників, ніколи не стихала класова боротьба трудящих проти поневолювачів. І на всіх шляхах історичної боротьби героїв супроводжувала пісня. У походах за рідну землю, за свободу завжди йшли співці-кобзарі, які своїми волелюбними піснями та думами підносили бойовий дух воїнів, творили славу їхній хоробрості.

Назавжди ввійшла в історію боротьба нашого народу проти турецько-татарських орд, які в XV—XVII століттях плюндрували українські землі, забирали людей у рабство. Знаємо ми „Пісню про Байду”, „Думу про козака Голоту”, де оспівуються захисники народу — сміливі, відчайдушні козаки, які не бояться „ні огня, ні меча, ні третього болота”. Хоробро вступаючи в поєдинок з багатим татарином і з турецьким султаном, народні герої завжди перемагають, бо вони боронять свій край, чужого вони не займають, але і свого на поталу не віддають:

   То гуляє козак Голота, погуляє,

   Ні города, ні села не займає.

Прославляючи своїх захисників, народ вірить в їхню нездоланність:

   Дай же Боже, щоб козаки пили та гуляли.

   Хороші мислі мали,

   ... І неприятеля під ноги топтали.

Доба боротьби українців проти польської шляхти теж висвітлена в думах і піснях. Дума „Хмельницький і Барабаш” розповідає про вірність козацькій присязі, про відданість Україні. Гетьман Барабаш хотів умовити Хмельницького, чигиринського полковника, побрататися з ляхами. Але Хмельницький зрозумів, що це зрада, і покарав Барабаша. Кінець думи — це оспівування народного героя:

   Ей, пане, пане Хмельницький Богдане Зиновію,

   Наш батю, полковнику чигиринський!

   Дай, Господи, щоб ми за твоєї голови пили й гуляли,

   А неприятеля під ноги топтали.

У пісні „Зажурилась Україна, бо нічим прожити” передається горе України, землі якої витоптали турецькі орди. Пісня сповнена войовничого запалу і віри, що буде розбитий „вражий турок”. Пісня „Ой Морозе, Морозенку” — це слава герою-захиснику, що загинув за свою Україну.

„Дума про Марусю Богуславку” подає нам трагедію життя української жінки-бранки, яка, ставши дружиною турецького султана, не забуває рідний край. Не маючи змоги повернутися в Україну, вона допомагає невільникам-козакам дістатись на Батьківщину.

У „Думі про Самійла Кішку” оспівується герой, який провів у неволі 25 років. У 1599 році Кішка організував на турецькій галері повстання і повернувся в Україну, де був обраний гетьманом.

Можна наводити безліч прикладів про нездоланність українського народу в боротьбі за право жити на своїй землі. І завжди в цій боротьбі перемагає герой визволитель, захисник, патріот.

Історичні пісні і думи — це героїчна історія нашого народу, приклад всім прийдешнім поколінням самовідданого служіння рідному краю, своїй землі.