Листи Лесі Українки!!!
Милая мамочко!
Чого ж то з Марочкою так обертаються, що чуть не убили? Мені зробили операцію 11-го числа в 11 часів утра: я нічого не чула, тільки щось давило на тім’я. Ото хлороформ. Як зробили операцію, то мене однесли на кровать, і я от уже лежу 4-й день. І кумедно було якось од хлороформу: усе я чула, що коло мене говорили, а болісті не чула, і як руку чикали, не запримітила. Прокинулась – голова крутиться, – і клініка і усе, мов мені приснилося, а студенти несуть мене до кроваті. Зовсім дивовижа! Першії сутки рука дуже боліла, а тепер зовсім не болить. Як перев’язували перший раз, то аж мука, а сьогодні ось тільки перев’язали і вже нічого, не пекло, не щипало, й не боліло. Лежу я в большій хаті, де ще 3 жінки. Дві вже оперовані, а в третьої киста. Поки не було в мене лихорадки, то все нічого, а тепер усе турбує: і те, що часом чути, як роблять операції, і біготня студентів, і ночні звуки, і стогноти.
Мене тут дехто не забув, і папа, і Марія Михайлівна завше пробувають; були Катря Трегубова, Анна Іванівна сама і з Шурою, Житецька, Оля Махно. Вона жалкувала, що Ліля не приїхала, «її, – каже, – певне, не пустили!»
Сьогодні в мене вже лихорадки нема, може, що рука піджива. Я ще руки не бачила і не знаю, як вона порізана, папа каже, щоб не дивилась.
Обо мні не журіться, самі добре пробувайте та Марочку бережіть, – я скоро до Вас прибуду і всіх поцілую.
Ваша Леся
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 10, с. 14.
Лист вперше надруковано у книзі: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 48, з рукопису Г.Лазаревського. Істотних різночитань з виданням 1978 р. нема.
Друкується за рукописною копією, зробленою сестрою Лесі Українки Ольгою. Копія зберігається у приватному архіві.
Це перший відомий нам лист Лесі Українки до матері. Детальний зміст його був відомий із «Нотаток до біографії Лесі Українки» Ольги Косач-Кривинюк (див.: Спогади про Лесю Українку, с. 55 – 56). Повну копію тексту, виготовлену сестрою Ольгою для біографічної праці про Лесю Українку, пощастило розшукати серед матеріалів М. Д. Деркач.
Датується за названими «Нотатками…» на підставі згадки сестри Лесі Українки Ольги: «На четвертий день після операції Леся продиктувала няні листа до мами. Цього листа мама переслала Драгомановим у Женеву». Саме цим пояснюється те, що лист Лесі Українки опинився в паперах М. Драгоманова у Варшаві.
Марія Михайлівна – M. M. Косач, дружина дядька Лесі Українки Григорія Антоновича Косача.
Катря Трегубова – дочка Єлисея Кипріяновича Трегубова (1849-1920), відомого українського громадського діяча і педагога.
Анна Іванівна – з 20 по 27 серпня 1883 р. Леся Українка жила в Києві у Г. І. Судовщикової, з дочкою якої щиро заприятелювала.
Житецька – очевидно, Варвара Житецька, дружина відомого дослідника української літератури, мови П. Г. Житецького (1837 – 1911). Житецькі приятелювала з Косачами.
Оля Махно – київська знайома Лесі Українки. Докладніших відомостей немає.
Примітки О.Косач-Кривинюк:
14 жовтня о 9 год. ранку Леся, лежачи в клініці, продиктувала батькові листа до матері.
Чого ж то з Марочкою так обертаються, що чуть не убили? Мені зробили операцію 11-го числа в 11 часів утра: я нічого не чула, тільки щось давило на тім’я. Ото хлороформ. Як зробили операцію, то мене однесли на кровать, і я от уже лежу 4-й день. І кумедно було якось од хлороформу: усе я чула, що коло мене говорили, а болісті не чула, і як руку чикали, не запримітила. Прокинулась – голова крутиться, – і клініка і усе, мов мені приснилося, а студенти несуть мене до кроваті. Зовсім дивовижа! Першії сутки рука дуже боліла, а тепер зовсім не болить. Як перев’язували перший раз, то аж мука, а сьогодні ось тільки перев’язали і вже нічого, не пекло, не щипало, й не боліло. Лежу я в большій хаті, де ще 3 жінки. Дві вже оперовані, а в третьої киста. Поки не було в мене лихорадки, то все нічого, а тепер усе турбує: і те, що часом чути, як роблять операції, і біготня студентів, і ночні звуки, і стогноти.
Мене тут дехто не забув, і папа, і Марія Михайлівна завше пробувають; були Катря Трегубова, Анна Іванівна сама і з Шурою, Житецька, Оля Махно. Вона жалкувала, що Ліля не приїхала, «її, – каже, – певне, не пустили!»
Сьогодні в мене вже лихорадки нема, може, що рука піджива. Я ще руки не бачила і не знаю, як вона порізана, папа каже, щоб не дивилась.
Обо мні не журіться, самі добре пробувайте та Марочку бережіть, – я скоро до Вас прибуду і всіх поцілую.
Ваша Леся
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 10, с. 14.
Лист вперше надруковано у книзі: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 48, з рукопису Г.Лазаревського. Істотних різночитань з виданням 1978 р. нема.
Друкується за рукописною копією, зробленою сестрою Лесі Українки Ольгою. Копія зберігається у приватному архіві.
Це перший відомий нам лист Лесі Українки до матері. Детальний зміст його був відомий із «Нотаток до біографії Лесі Українки» Ольги Косач-Кривинюк (див.: Спогади про Лесю Українку, с. 55 – 56). Повну копію тексту, виготовлену сестрою Ольгою для біографічної праці про Лесю Українку, пощастило розшукати серед матеріалів М. Д. Деркач.
Датується за названими «Нотатками…» на підставі згадки сестри Лесі Українки Ольги: «На четвертий день після операції Леся продиктувала няні листа до мами. Цього листа мама переслала Драгомановим у Женеву». Саме цим пояснюється те, що лист Лесі Українки опинився в паперах М. Драгоманова у Варшаві.
Марія Михайлівна – M. M. Косач, дружина дядька Лесі Українки Григорія Антоновича Косача.
Катря Трегубова – дочка Єлисея Кипріяновича Трегубова (1849-1920), відомого українського громадського діяча і педагога.
Анна Іванівна – з 20 по 27 серпня 1883 р. Леся Українка жила в Києві у Г. І. Судовщикової, з дочкою якої щиро заприятелювала.
Житецька – очевидно, Варвара Житецька, дружина відомого дослідника української літератури, мови П. Г. Житецького (1837 – 1911). Житецькі приятелювала з Косачами.
Оля Махно – київська знайома Лесі Українки. Докладніших відомостей немає.
Примітки О.Косач-Кривинюк:
14 жовтня о 9 год. ранку Леся, лежачи в клініці, продиктувала батькові листа до матері.
