Мої громадянські обов’язки
Людина є членом суспільства. Хоч яким егоїстом вона себе буде вважати, але завжди її оточуватимуть люди. А люди складають уже цілу державу. Отже, кожна людина має обов’язки щодо суспільства, щодо держави.
Цього року пройшов всеукраїнський перепис населення. Пам’ятаю, як жінка, яка збирала в населення дані, шкодувала, мовляв, дуже неорганізовані ми люди, не вміємо поки що жити в суспільстві. Це означало, що не всі громадяни правильно зрозуміли значення цього перепису, а тому й не намагались якось допомогти людям, які його здійснювали. Я замислився: невже можна далі нам залишатися такими ж неорганізованими людьми, для яких слова “громадянський обов’язок” є не більше, ніж пустий звук?
Найперший обов’язок щодо суспільства — це мати власну громадянську позицію. На мій погляд, усі інші громадянські обов’язки беруть свій початок саме звідси. Кожна людина повинна брати участь у демократичних виборах. Кожен повинен зрозуміти, що виконання суспільної роботи не є чимось виключним, наприклад, у тій же Європі. Ось і нам треба згадувати батьківський і дідівський досвід громадської роботи. А втім, порівняно з ними ми знаходимося в кращому становищі: нас ніхто ні до чого не примушує. Навіть допомога юнаків та дівчат може стати тут у пригоді, адже наша молодь — це комунікабельні, завзяті, сильні люди.
Є ще один важливий громадянський обов’язок — поважати іншу людину як неповторну, єдину у світі особистість. Якщо один поважає іншого лише за те, що той є громадянином, то таке суспільство можна вважати абсолютно здоровим. На жаль, взаємоповазі на рівні всього суспільства ми ще тільки вчимося.
Колись казали, що найпершим обов’язком школяра є добре навчання, і сьогодні ця точка зору залишається правильною. Якщо я, ти й кожен з хлопців та дівчат України будемо серйозно ставитися до навчання, то результатом цього стане зростання рівня освіти в суспільстві. Тобто більше буде поміркованих людей, які добре знають, що треба робити задля власного зростання й майбутнього розквіту нашої держави.
Виходить, що громадянські обов’язки людини є записаними, перш за все, не на сторінках законодавчих актів, а в серцях і душах людей. Держава ж може бути сильною лише своїм народом. А почнемо ми з того, що хоча б порозуміємось один з одним, з батьками, учителями й усіма людьми, з якими спілкуємось. Це дуже добрий початок для того, хто починає усвідомлювати свої громадянські обов’язки.
Цього року пройшов всеукраїнський перепис населення. Пам’ятаю, як жінка, яка збирала в населення дані, шкодувала, мовляв, дуже неорганізовані ми люди, не вміємо поки що жити в суспільстві. Це означало, що не всі громадяни правильно зрозуміли значення цього перепису, а тому й не намагались якось допомогти людям, які його здійснювали. Я замислився: невже можна далі нам залишатися такими ж неорганізованими людьми, для яких слова “громадянський обов’язок” є не більше, ніж пустий звук?
Найперший обов’язок щодо суспільства — це мати власну громадянську позицію. На мій погляд, усі інші громадянські обов’язки беруть свій початок саме звідси. Кожна людина повинна брати участь у демократичних виборах. Кожен повинен зрозуміти, що виконання суспільної роботи не є чимось виключним, наприклад, у тій же Європі. Ось і нам треба згадувати батьківський і дідівський досвід громадської роботи. А втім, порівняно з ними ми знаходимося в кращому становищі: нас ніхто ні до чого не примушує. Навіть допомога юнаків та дівчат може стати тут у пригоді, адже наша молодь — це комунікабельні, завзяті, сильні люди.
Є ще один важливий громадянський обов’язок — поважати іншу людину як неповторну, єдину у світі особистість. Якщо один поважає іншого лише за те, що той є громадянином, то таке суспільство можна вважати абсолютно здоровим. На жаль, взаємоповазі на рівні всього суспільства ми ще тільки вчимося.
Колись казали, що найпершим обов’язком школяра є добре навчання, і сьогодні ця точка зору залишається правильною. Якщо я, ти й кожен з хлопців та дівчат України будемо серйозно ставитися до навчання, то результатом цього стане зростання рівня освіти в суспільстві. Тобто більше буде поміркованих людей, які добре знають, що треба робити задля власного зростання й майбутнього розквіту нашої держави.
Виходить, що громадянські обов’язки людини є записаними, перш за все, не на сторінках законодавчих актів, а в серцях і душах людей. Держава ж може бути сильною лише своїм народом. А почнемо ми з того, що хоча б порозуміємось один з одним, з батьками, учителями й усіма людьми, з якими спілкуємось. Це дуже добрий початок для того, хто починає усвідомлювати свої громадянські обов’язки.
