Людина – коваль свого щастя
На мою думку, кожна людина повинна брати на себе відповідальність за своє життя і боротися за своє щастя. Кожен з нас у житті повинен ставити перед собою певні цілі та відповідно робити все за для їх досягнення. Саме це надає підставу образно називати людину – ковалем свого щастя.
Довести своє твердження я можу такими аргументами: по-перше, безумовно, щастя для кожної людини – це щось особливе та унікальне і саме наша життєва мета якнайкраще відображає наше розуміння щастя; по-друге: беззаперечно, нас оточують люблячі люди (родина, друзі), які завжди допомагають нам, дарують шматочки свого щастя і саме це повинно бути стимулом для здобуття свого щастя, яким потім можна буде віддячити цим людям і допомогти іншим віднайти своє щастя.
У зв’язку з порушеним питанням хочеться згадати твір Л. Толстого “Анна Кареніна”, де автор чітко окреслює дві лінії життя: Анни Кареніної та Костянтина Левіна. Анна поринає у вир бурхливих подій і після кількох протестів припиняє боротьбу, що згодом губить її. На відміну від неї, Левін чітко визначає, що для нього є щастям, і хоч на його шляху стають неабиякі перешкоди він впевнено долає їх та знаходить своє щастя.
Інший приклад я хочу взяти з власного життя. Мій хоч і невеликий, але повчальний досвід довів, що якщо байдуже ставитись до свого життя і чекати, склавши руки, свого щастя, то ні до чого доброго це не приведе. Потрібно сміливо заходити у кузню, брати у свої руки молот і не боячись вогню та важкої праці братися за роботу, адже від того, як відповідально ми поставимось до своєї роботи, таким якісним вийде наше щастя!
Отже, по при всі обставини ні в якому разі не можна зупинятися на півшляху до свого щастя, а навпаки потрібно відразу налаштувати себе на важку працю за для великого щастя.
Довести своє твердження я можу такими аргументами: по-перше, безумовно, щастя для кожної людини – це щось особливе та унікальне і саме наша життєва мета якнайкраще відображає наше розуміння щастя; по-друге: беззаперечно, нас оточують люблячі люди (родина, друзі), які завжди допомагають нам, дарують шматочки свого щастя і саме це повинно бути стимулом для здобуття свого щастя, яким потім можна буде віддячити цим людям і допомогти іншим віднайти своє щастя.
У зв’язку з порушеним питанням хочеться згадати твір Л. Толстого “Анна Кареніна”, де автор чітко окреслює дві лінії життя: Анни Кареніної та Костянтина Левіна. Анна поринає у вир бурхливих подій і після кількох протестів припиняє боротьбу, що згодом губить її. На відміну від неї, Левін чітко визначає, що для нього є щастям, і хоч на його шляху стають неабиякі перешкоди він впевнено долає їх та знаходить своє щастя.
Інший приклад я хочу взяти з власного життя. Мій хоч і невеликий, але повчальний досвід довів, що якщо байдуже ставитись до свого життя і чекати, склавши руки, свого щастя, то ні до чого доброго це не приведе. Потрібно сміливо заходити у кузню, брати у свої руки молот і не боячись вогню та важкої праці братися за роботу, адже від того, як відповідально ми поставимось до своєї роботи, таким якісним вийде наше щастя!
Отже, по при всі обставини ні в якому разі не можна зупинятися на півшляху до свого щастя, а навпаки потрібно відразу налаштувати себе на важку працю за для великого щастя.
