Що таке мистецтво бути собою?
Я погоджуюсь з тим, що вміння бути собою – це справжнє мистецтво. Але головною його особливістю є те, що ніякий вчитель не допоможе вам його опанувати, тому що сама людина формує свої переконання, характер та зовнішність.
Аргументами на користь моєї думки є те, що, по-перше, кожна люди прагне відчути себе особистістю, а не стати частиною сірої маси, по-друге, щоб зберегти свою індивідуальність потрібно навчитися виявляти і розвивати в собі те, чого немає в інших, а також не боятися висловлювати свою думку, навіть якщо більше ніхто так не думає та багато іншого, про що можна вести нескінченну розмову.
Яскравим прикладом я вважаю історичний період середини ХХ ст., коли держава обмежувала право людей на голос. У газетах ніби «вручили відповіді на всі питання», чим «крали» у суспільства допитливість. І коли хтось із людей, серед дрібної роботи, починав розуміти всю сутність тоталітарної системи, і хотів виявити свій протест, то спочатку приходили люди, які вміли переконувати. Піднесеним тоном вони доводили, що не можна «виходити з гри». І люди каялись і знову день-у-день читали «правильні» газети і обстоювали лише дозволені думки. А хто не хотів коритися, то в кращому випадку потрапляв за ґрати.
Інший приклад я хочу взяти з власного досвіду. Ще декілька років тому мені неодмінно хотілося виглядати дорослішою, тому я намагалась наслідувати своїх старших друзів у всьому. Намагалася перейняти їх стиль одягу, почала цікавитися тими речами, що й вони. Але ні до чого доброго це не привело, тому що я почала помічати, як моє «я» поступово зникало. І це мене дуже перелякало, і тому я пообіцяла собі, що більше не буду одягати чужих масок і говорити чужими фразами.
Отже, мистецтво бути собою – це вміння залишатися Людиною у будь-якій ситуації. І Людиною з власною думкою і з власним світосприйняттям.
Аргументами на користь моєї думки є те, що, по-перше, кожна люди прагне відчути себе особистістю, а не стати частиною сірої маси, по-друге, щоб зберегти свою індивідуальність потрібно навчитися виявляти і розвивати в собі те, чого немає в інших, а також не боятися висловлювати свою думку, навіть якщо більше ніхто так не думає та багато іншого, про що можна вести нескінченну розмову.
Яскравим прикладом я вважаю історичний період середини ХХ ст., коли держава обмежувала право людей на голос. У газетах ніби «вручили відповіді на всі питання», чим «крали» у суспільства допитливість. І коли хтось із людей, серед дрібної роботи, починав розуміти всю сутність тоталітарної системи, і хотів виявити свій протест, то спочатку приходили люди, які вміли переконувати. Піднесеним тоном вони доводили, що не можна «виходити з гри». І люди каялись і знову день-у-день читали «правильні» газети і обстоювали лише дозволені думки. А хто не хотів коритися, то в кращому випадку потрапляв за ґрати.
Інший приклад я хочу взяти з власного досвіду. Ще декілька років тому мені неодмінно хотілося виглядати дорослішою, тому я намагалась наслідувати своїх старших друзів у всьому. Намагалася перейняти їх стиль одягу, почала цікавитися тими речами, що й вони. Але ні до чого доброго це не привело, тому що я почала помічати, як моє «я» поступово зникало. І це мене дуже перелякало, і тому я пообіцяла собі, що більше не буду одягати чужих масок і говорити чужими фразами.
Отже, мистецтво бути собою – це вміння залишатися Людиною у будь-якій ситуації. І Людиною з власною думкою і з власним світосприйняттям.
