Україна-мати
Україна — рідний край, моя Батьківщина. Тут живу я і мої батьки. І тут живе талановитий, працьовитий, співучий народ — українці.
Заплющую очі і бачу: високі, зелені, вкриті деревами гори, лиш де-не-де випинаються полонини. Там чабан пасе свою отару. Це — Карпати, Західна Україна!
А онде ті ж самі гори, але не з такою буйною рослинністю. Спускаюся нижче… Що це? Безмежне, бездонне, неосяжне море. Це — Південна Україна!
Просуваюся далі, трішечки вбік. Ліси змінюються степами, степи — полями і лісосмугами, виникають велетні-заводи, фабрики… Люди снують, як мурахи, туди-сюди, кудись поспішаючи. Це Східна Україна — серце промисловості і сільського господарства.
Тихе життя, негусті ліси, поміж дерев ласкаво усміхається сонечко, безмежні рівнини, міста і містечка, що спокійно, ніби безтурботно, розташувалися тут. Це Північна Україна!
Яка ж ти неосяжна і така рідна, Україно! Які безмежні простори ти маєш, які густі, часом непрохідні ліси! Всім тебе Бог наділив, все у тебе є: і гори, і долини, і річки, і моря… І люди які розумні, і традиції які багаті, і землі які родючі, і копалини які цінні! Бери! Користуйся! Живи!
Увесь український народ будує нову державу, аби в ній усі були щасливі.
Я пишаюся тим, що живу в Україні! Саме тут, а не де-небудь в іншій державі! Саме тут у мене є все необхідне для розвитку й існування. А як це все використати, примножити, а не знищити — це справа твого народу, Україно!
Заплющую очі і бачу: високі, зелені, вкриті деревами гори, лиш де-не-де випинаються полонини. Там чабан пасе свою отару. Це — Карпати, Західна Україна!
А онде ті ж самі гори, але не з такою буйною рослинністю. Спускаюся нижче… Що це? Безмежне, бездонне, неосяжне море. Це — Південна Україна!
Просуваюся далі, трішечки вбік. Ліси змінюються степами, степи — полями і лісосмугами, виникають велетні-заводи, фабрики… Люди снують, як мурахи, туди-сюди, кудись поспішаючи. Це Східна Україна — серце промисловості і сільського господарства.
Тихе життя, негусті ліси, поміж дерев ласкаво усміхається сонечко, безмежні рівнини, міста і містечка, що спокійно, ніби безтурботно, розташувалися тут. Це Північна Україна!
Яка ж ти неосяжна і така рідна, Україно! Які безмежні простори ти маєш, які густі, часом непрохідні ліси! Всім тебе Бог наділив, все у тебе є: і гори, і долини, і річки, і моря… І люди які розумні, і традиції які багаті, і землі які родючі, і копалини які цінні! Бери! Користуйся! Живи!
Увесь український народ будує нову державу, аби в ній усі були щасливі.
Я пишаюся тим, що живу в Україні! Саме тут, а не де-небудь в іншій державі! Саме тут у мене є все необхідне для розвитку й існування. А як це все використати, примножити, а не знищити — це справа твого народу, Україно!
