Українська хата
… Тії хатиночки у гаї
Над чистим ставом край села, —
так побачив українську хату співець душі народної — Великий Кобзар.
Традиційне житло українців, мов крізь збільшувальне скло, демонструє одвічні риси національного характеру — хазяйновитість, неабиякий художній смак, потяг до самовираження. Хату будували з тих матеріалів, які були завжди під рукою, — глини, соломи, адже дерево в більшості регіонів України не є розповсюдженим будівельним матеріалом. Укривали хату теж соломою. Характерний білий колір української хати досягався через вибілювання стін вапняним розчином. Нерідко народні майстри прикрашали білі стіни, малюючи химерні візерунки, квітки, звірів. Низ хати із зовнішнього боку фарбували розчином сажі, що робило традиційне українське житло, так би мовити, стильним, надаючи йому художньої завершеності й контрасту.
У самій хаті обов’язково була піч, нерідко з лежанкою, де могла вміститися ціла сім’я. Піч теж розфарбовували. Меблі були дерев’яними і дуже зручними. В українській хаті завжди було дуже красиво: штучний декоративний посуд, вишивані рушники прикрашали інтер’єр. Обов’язковим у хаті був червоний кут, де розміщалися ікони, а також лампади. Підлогу в українській хаті робили глинобитною; за її чистотою дуже уважно стежили.
На жаль, сьогодні важко знайти традиційну українську хату. Здається, разом із нею ми дещо втратили. Ось якби згадати, що?
Над чистим ставом край села, —
так побачив українську хату співець душі народної — Великий Кобзар.
Традиційне житло українців, мов крізь збільшувальне скло, демонструє одвічні риси національного характеру — хазяйновитість, неабиякий художній смак, потяг до самовираження. Хату будували з тих матеріалів, які були завжди під рукою, — глини, соломи, адже дерево в більшості регіонів України не є розповсюдженим будівельним матеріалом. Укривали хату теж соломою. Характерний білий колір української хати досягався через вибілювання стін вапняним розчином. Нерідко народні майстри прикрашали білі стіни, малюючи химерні візерунки, квітки, звірів. Низ хати із зовнішнього боку фарбували розчином сажі, що робило традиційне українське житло, так би мовити, стильним, надаючи йому художньої завершеності й контрасту.
У самій хаті обов’язково була піч, нерідко з лежанкою, де могла вміститися ціла сім’я. Піч теж розфарбовували. Меблі були дерев’яними і дуже зручними. В українській хаті завжди було дуже красиво: штучний декоративний посуд, вишивані рушники прикрашали інтер’єр. Обов’язковим у хаті був червоний кут, де розміщалися ікони, а також лампади. Підлогу в українській хаті робили глинобитною; за її чистотою дуже уважно стежили.
На жаль, сьогодні важко знайти традиційну українську хату. Здається, разом із нею ми дещо втратили. Ось якби згадати, що?
