День у лісі
Завдяки традиції, що склалася в моїй родині, кожні літні канікули ми з татом ідемо в похід. Ми ретельно вибираємо погоду, щоб умови нашого тижневого перебування в лісі були комфортними, складаємо необхідні речі й продукти, готуємо намет. За два-три дні ми готові вирушити. Нам обом дуже подобаються ці подорожі, тому і батько, і я з великим нетерпінням чекаємо початку кожної нашої нової пригоди.
Ми завжди ставимо наш намет на галявинці на березі річки, за кілька метрів від води. Кожний день нашого з татом тижня минає приблизно однаково: з ранку ми вмиваємося, а якщо вода не дуже холодна, то можемо й викупатися, потім разом готуємо щось на вогнищі, а потім ідемо до лісу, де батько навчає мене, як орієнтуватися в ньому за прикметами. Одного дня після таких розповідей ми натрапили на галявинку лісових суниць — яка ж смачна та запашна ця маленька ягідка!
Іншого дня з нами трапилась ціла пригода. Тато навчав мене, як за деревами можна визначити сторони світи. Ми повільно підійшли до якихось кущів, і раптом батько дав мені знак замовкнути й завмерти, а потім показав рукою вбік. Там стояв справжній лось! Він був дуже високим, з величезними рогами. Тварина ніби спостерігала за нами, а потім повернулася й повільно пішла геть. Я й досі згадую цю зустріч.
Ми завжди ставимо наш намет на галявинці на березі річки, за кілька метрів від води. Кожний день нашого з татом тижня минає приблизно однаково: з ранку ми вмиваємося, а якщо вода не дуже холодна, то можемо й викупатися, потім разом готуємо щось на вогнищі, а потім ідемо до лісу, де батько навчає мене, як орієнтуватися в ньому за прикметами. Одного дня після таких розповідей ми натрапили на галявинку лісових суниць — яка ж смачна та запашна ця маленька ягідка!
Іншого дня з нами трапилась ціла пригода. Тато навчав мене, як за деревами можна визначити сторони світи. Ми повільно підійшли до якихось кущів, і раптом батько дав мені знак замовкнути й завмерти, а потім показав рукою вбік. Там стояв справжній лось! Він був дуже високим, з величезними рогами. Тварина ніби спостерігала за нами, а потім повернулася й повільно пішла геть. Я й досі згадую цю зустріч.
