Твір-опис картини В.Климика “Туман на Поліссі” в художньому стилі. Використати порівняння, епітети.
План.
1. де ви бачили цей краєвид.
2. яке повітря, небо, сонце.
3. який ґрунт (земля,пісок, каміння).
4. яка трава,квіти.
5. які дерева.
6. які кущі.
7. чи зображені на ньому живі істоти.
8. чим вразив(запам`ятався пейзаж).
Одного разу, прогулюючись по парку, я натрапила на пересувну художню виставку робіт відомого сучасного художника Василя Климика. Ця виставка розташувалася на улюбленому місці відпочинку мешканців міста і приваблювала увагу багатьох відпочиваючих. Не залишилася байдужою до картин художника і я.
Найбільш усього серед картин митця мене вразило полотно під назвою «Туман у Поліссі». Незважаючи на досить розмитий туманом пейзаж я розгледіла, що на цій картині зображено привабливе літо, яке знаходиться у самій прекрасній своїй порі – на золотій середині. Коли я дивилася на картину, мені здавалося, що над землею зовсім немає повітря, ні одна травинка, ні один листочок на гілках дерев навіть не ворухнеться, і усе це вкрито густим, як молоко, туманом. А ось небо на пейзажі лагідне та бездонне, немов безмежний океан. Воно прозоре і чисте, ледь зарожевіле, і, здається, що трохи почекавши, ми разом с автором зустрінемо теплий та яскравий сонячний день. Таке враження доповнює ранкове сонце, проміні якого боязко виглядають поза дерев. Але пройде година, і сонце підніметься вище, набере свою силу і розгоне туман. Та поки що сонце сховане за лісом і не відчувається спекоти літнього дня, а ранкове повітря настільки чисте і водночас насичене, що дивлячись на картину, хочеться вдихнути його на повні легені.
Земля навколо вкрита густою зеленою травою, її килим зовсім не зворушений, і здається, що тут ніколи не ступала нога людини. Таке враження доповнює каміння, яке нагадує мені якісь дивовижні доісторичні пейзажі. Трава, якою вкрита земля, відсвічує смарагдовими кольорами та навіть с першого погляду зрозуміло, яка вона соковита і налита, та як вона приваблює своєю поживністю різних тварин.
Ліворуч та праворуч на картині підносяться давні могутні дерева, які опустили долу свої гілки, наче сумна людина. Зрозуміло, що ці дерева бачили досить багато на своєму віку, та попереду в них ще багато років життя, тому, незважаючи на свою старість, вони, як і все живе навколо, прагнуть до сонця та життя. Такі зелені та густі, як і трава, розкинулися проміж дерев кущі. Здається, що якби спробувати пройти через них, застрягнеш вже на першому кроці и вже ніколи не опинишся не березі зарослого озера з сумними похмурими водами, яке розкинулося за деревами на задньому плані пейзажу.
Незважаючи на те, що на картині не зображено жодної живої істоти, цей пейзаж наскрізь пронизаний життям природи та з першого погляду на картину відчувається животворна сила, яка від неї виходить. Навіть туман, який застеляє і пестить усе навколо, ніби то матір свою дитину, здається живим та вдається враження, що він ось-ось виллється під ноги глядачів, які знаходяться біля картини.
Ця картина мені дуже сподобалася, бо в ній автору вдалося вдало поєднати ніжний і водночас сором’язливий дух природи та мудрість вікових дерев. Василь Климик зміг настільки реалістично передати цей пейзаж, що я на декілька хвилин змогла поринути у дивовижний світ сонної ранкової природи Полісся.
1. де ви бачили цей краєвид.
2. яке повітря, небо, сонце.
3. який ґрунт (земля,пісок, каміння).
4. яка трава,квіти.
5. які дерева.
6. які кущі.
7. чи зображені на ньому живі істоти.
8. чим вразив(запам`ятався пейзаж).
Одного разу, прогулюючись по парку, я натрапила на пересувну художню виставку робіт відомого сучасного художника Василя Климика. Ця виставка розташувалася на улюбленому місці відпочинку мешканців міста і приваблювала увагу багатьох відпочиваючих. Не залишилася байдужою до картин художника і я.
Найбільш усього серед картин митця мене вразило полотно під назвою «Туман у Поліссі». Незважаючи на досить розмитий туманом пейзаж я розгледіла, що на цій картині зображено привабливе літо, яке знаходиться у самій прекрасній своїй порі – на золотій середині. Коли я дивилася на картину, мені здавалося, що над землею зовсім немає повітря, ні одна травинка, ні один листочок на гілках дерев навіть не ворухнеться, і усе це вкрито густим, як молоко, туманом. А ось небо на пейзажі лагідне та бездонне, немов безмежний океан. Воно прозоре і чисте, ледь зарожевіле, і, здається, що трохи почекавши, ми разом с автором зустрінемо теплий та яскравий сонячний день. Таке враження доповнює ранкове сонце, проміні якого боязко виглядають поза дерев. Але пройде година, і сонце підніметься вище, набере свою силу і розгоне туман. Та поки що сонце сховане за лісом і не відчувається спекоти літнього дня, а ранкове повітря настільки чисте і водночас насичене, що дивлячись на картину, хочеться вдихнути його на повні легені.
Земля навколо вкрита густою зеленою травою, її килим зовсім не зворушений, і здається, що тут ніколи не ступала нога людини. Таке враження доповнює каміння, яке нагадує мені якісь дивовижні доісторичні пейзажі. Трава, якою вкрита земля, відсвічує смарагдовими кольорами та навіть с першого погляду зрозуміло, яка вона соковита і налита, та як вона приваблює своєю поживністю різних тварин.
Ліворуч та праворуч на картині підносяться давні могутні дерева, які опустили долу свої гілки, наче сумна людина. Зрозуміло, що ці дерева бачили досить багато на своєму віку, та попереду в них ще багато років життя, тому, незважаючи на свою старість, вони, як і все живе навколо, прагнуть до сонця та життя. Такі зелені та густі, як і трава, розкинулися проміж дерев кущі. Здається, що якби спробувати пройти через них, застрягнеш вже на першому кроці и вже ніколи не опинишся не березі зарослого озера з сумними похмурими водами, яке розкинулося за деревами на задньому плані пейзажу.
Незважаючи на те, що на картині не зображено жодної живої істоти, цей пейзаж наскрізь пронизаний життям природи та з першого погляду на картину відчувається животворна сила, яка від неї виходить. Навіть туман, який застеляє і пестить усе навколо, ніби то матір свою дитину, здається живим та вдається враження, що він ось-ось виллється під ноги глядачів, які знаходяться біля картини.
Ця картина мені дуже сподобалася, бо в ній автору вдалося вдало поєднати ніжний і водночас сором’язливий дух природи та мудрість вікових дерев. Василь Климик зміг настільки реалістично передати цей пейзаж, що я на декілька хвилин змогла поринути у дивовижний світ сонної ранкової природи Полісся.
