Шкільна виставка
Минулої п’ятниці в нашій школі відбулася виставка-розпродаж. Ми, всі школярі, від першого до одинадцятого класу, самі виготовляли для неї товари — пекли якісь ласощі, вишивали серветки, майстрували щось на уроках трудового навчання, робили цікаві оригінальні сувеніри. Наймолодшим, звичайно, допомагали батьки.
На виставці ми переходили від однієї вітрини до іншої, смакували всілякими пиріжками й тістечками, що ‘їх приготували дівчатка, купували подарунки друзям та рідним. Було дуже багато цікавого. Олена Григорович вишила рушники. Марина Олійник із паралельного класу намалювала картину — лісова галявина, а на ній різці звірі, й птахи, такі собі лісові збори. Сашко Пасічник зробив панно з соломки. А Олежко Іваненко випиляв із дерева справжнісіньку скрипку!
Після виставки ми влаштували концерт. На нього ми запросили наших батьків. Ми співали, танцювали, навіть зробили виставу за мотивами народних казок і легенд. Увесь концерт ми готували самі — разом із учителями писали сценарій, репетирували, вигадували костюми.
Гроші, отримані від продажу товарів, ми переказали до дитячого будинку, який знаходиться неподалік нашої школи. На них дітям куплять нові іграшки й солодощі.
Я вважаю, що ми зробили добру справу. Нехай діти, в яких немає батьків, відчують, що вони не самотні, що про них пам’ятають і в них є друзі, які і в наш складний час готові їм допомогти.
На виставці ми переходили від однієї вітрини до іншої, смакували всілякими пиріжками й тістечками, що ‘їх приготували дівчатка, купували подарунки друзям та рідним. Було дуже багато цікавого. Олена Григорович вишила рушники. Марина Олійник із паралельного класу намалювала картину — лісова галявина, а на ній різці звірі, й птахи, такі собі лісові збори. Сашко Пасічник зробив панно з соломки. А Олежко Іваненко випиляв із дерева справжнісіньку скрипку!
Після виставки ми влаштували концерт. На нього ми запросили наших батьків. Ми співали, танцювали, навіть зробили виставу за мотивами народних казок і легенд. Увесь концерт ми готували самі — разом із учителями писали сценарій, репетирували, вигадували костюми.
Гроші, отримані від продажу товарів, ми переказали до дитячого будинку, який знаходиться неподалік нашої школи. На них дітям куплять нові іграшки й солодощі.
Я вважаю, що ми зробили добру справу. Нехай діти, в яких немає батьків, відчують, що вони не самотні, що про них пам’ятають і в них є друзі, які і в наш складний час готові їм допомогти.
