Одна бджола меду не наносить
Будь-яку справу краще робити разом з друзями. Тоді і працюєш швидше, і стає веселіше, і кращим є результат.
Наприклад, нещодавно ми з батьком вирішили посадити у дворі деревце — яблуньку. Будинок у нас великий, дітей дуже багато. Коли яблунька виросте, вони залюбки їстимуть соковиті плоди. Та й дорослі не відмовляться поласувати яблучком!
Отже, ми вийшли надвір і почали працювати. Спочатку викопали яму, потім добре полили землю і посадили нашу яблуню. А тут зацікавилися й сусіди: що то ми робимо? Почали підходити, питати. І раптом усі загорілися: нумо, давайте посадимо ще дерева, щоб був більший затінок! І клумбу! А до того ж треба добренько вичистити та причепурити подвір’я.
Отак і почалось. Уже за кілька годин сусіди дружно мели асфальт, скопували грядки, хтось привіз якесь залізяччя, щоб збудувати турнік і гойдалку. Привезли пісок і влаштували пісочницю для малечі… День минув, а ми й не помітили, як сонце сіло. Так усі дружно й завзято працювали.
А наступного дня поїхали за новими саджанцями, і незабаром у дворі з’явилися молоді деревця: берізка, груша, каштани… Ми їх щодня поливаємо, піклуємося про них і мріємо про те, як вони виростуть і який чудовий садочок буде біля нашої багатоповерхівки.
Батько дуже тішиться з того. «От, — каже він, — бачиш, не тільки одна яблунька тепер у нас у дворі, а цілий садок, і дитячий майданчик навіть є. Самі б ми не змогли цього зробити, якби сусіди не допомогли».
І справді. Недарма кажуть: одна бджола меду не наносить.
Наприклад, нещодавно ми з батьком вирішили посадити у дворі деревце — яблуньку. Будинок у нас великий, дітей дуже багато. Коли яблунька виросте, вони залюбки їстимуть соковиті плоди. Та й дорослі не відмовляться поласувати яблучком!
Отже, ми вийшли надвір і почали працювати. Спочатку викопали яму, потім добре полили землю і посадили нашу яблуню. А тут зацікавилися й сусіди: що то ми робимо? Почали підходити, питати. І раптом усі загорілися: нумо, давайте посадимо ще дерева, щоб був більший затінок! І клумбу! А до того ж треба добренько вичистити та причепурити подвір’я.
Отак і почалось. Уже за кілька годин сусіди дружно мели асфальт, скопували грядки, хтось привіз якесь залізяччя, щоб збудувати турнік і гойдалку. Привезли пісок і влаштували пісочницю для малечі… День минув, а ми й не помітили, як сонце сіло. Так усі дружно й завзято працювали.
А наступного дня поїхали за новими саджанцями, і незабаром у дворі з’явилися молоді деревця: берізка, груша, каштани… Ми їх щодня поливаємо, піклуємося про них і мріємо про те, як вони виростуть і який чудовий садочок буде біля нашої багатоповерхівки.
Батько дуже тішиться з того. «От, — каже він, — бачиш, не тільки одна яблунька тепер у нас у дворі, а цілий садок, і дитячий майданчик навіть є. Самі б ми не змогли цього зробити, якби сусіди не допомогли».
І справді. Недарма кажуть: одна бджола меду не наносить.
