Без діла марніє сила
Часом буває, що молода, обдарована, сильна людина стає ні до чого не придатною. Це дуже прикро, але так іноді трапляється. Чому? Важко відповісти. Але одна з можливих причин, мені здається, криється в мудрому народному прислів’ї: «Без діла марніє сила».
Кожна людина має працювати. Я розумію, що іноді не хочеться щось робити (може, йти до школи, робити домашнє завдання, прибирати в оселі), але впевнений: якщо необхідно, треба щодня поборювати свої лінощі, небажання, втому.
«Під лежачий камінь вода не тече» — це правда. Хто нічого не робить, той нічого й не досягне. А крім того, якщо не працювати, не прикладати щодня, щохвилини до якоїсь справи свої здібності, розум, силу, ризикуєш їх втратити. Причому назавжди.
Я намагаюся планувати свій день таким чином, щоб не було жодної змарнованої хвилинки. Зранку — зрозуміло, йду до школи, після уроків — до спортивної секції (я займаюся баскетболом), потім поспішаю додому. В мене є молодші сестричка і братик, буває, що батьки допізна на роботі, тож часом доводиться нагодувати маленьких, допомогти брату з уроками (він учиться у першому класі), погратися з сестрою. А треба ж іще встигнути і свої домашні завдання зробити, і поспілкуватися з друзями. Та непогано б і приготувати вечерю для батьків, оскільки вони прийдуть дуже втомлені.
Та я не скаржуся, бо мені не так уже й важко це все робити. Крім того, я з дітей найстарший. Я можу допомогти батькові змайструвати щось, мамі — донести важкі сумки, а для дідуся з бабусею, коли приїжджаємо на літо, я взагалі головний помічник.
Я не хвалюся, просто по-іншому в нас не виходить. Та й, думаю, то все на користь. Адже кожна добра справа, яку ти робиш, приносить задоволення близьким людям. А якщо станеш тільки «лежати на печі», твоя сила і твій розум просто змарнуються, згинуть безслідно, оскільки ти їх ні до чого не прикладаєш, вони не стають нікому у пригоді й поступово сходять нанівець.
Кожна людина має працювати. Я розумію, що іноді не хочеться щось робити (може, йти до школи, робити домашнє завдання, прибирати в оселі), але впевнений: якщо необхідно, треба щодня поборювати свої лінощі, небажання, втому.
«Під лежачий камінь вода не тече» — це правда. Хто нічого не робить, той нічого й не досягне. А крім того, якщо не працювати, не прикладати щодня, щохвилини до якоїсь справи свої здібності, розум, силу, ризикуєш їх втратити. Причому назавжди.
Я намагаюся планувати свій день таким чином, щоб не було жодної змарнованої хвилинки. Зранку — зрозуміло, йду до школи, після уроків — до спортивної секції (я займаюся баскетболом), потім поспішаю додому. В мене є молодші сестричка і братик, буває, що батьки допізна на роботі, тож часом доводиться нагодувати маленьких, допомогти брату з уроками (він учиться у першому класі), погратися з сестрою. А треба ж іще встигнути і свої домашні завдання зробити, і поспілкуватися з друзями. Та непогано б і приготувати вечерю для батьків, оскільки вони прийдуть дуже втомлені.
Та я не скаржуся, бо мені не так уже й важко це все робити. Крім того, я з дітей найстарший. Я можу допомогти батькові змайструвати щось, мамі — донести важкі сумки, а для дідуся з бабусею, коли приїжджаємо на літо, я взагалі головний помічник.
Я не хвалюся, просто по-іншому в нас не виходить. Та й, думаю, то все на користь. Адже кожна добра справа, яку ти робиш, приносить задоволення близьким людям. А якщо станеш тільки «лежати на печі», твоя сила і твій розум просто змарнуються, згинуть безслідно, оскільки ти їх ні до чого не прикладаєш, вони не стають нікому у пригоді й поступово сходять нанівець.
