Що означає прислів’я «Книга мовчки не розкаже»
Досить важко уявити таку людину, яка зовсім не любить книжок. Кожен з наших сучасників обов’язково має хоч невеличку домашню бібліотеку, кожен з нас прочитав у своєму житті не одну і не дві книжки. Особисто для мене читання – це не тільки один із способів добре провести свій вільний час, але й можливість винести з прочитаних творів щось корисне для себе, можливість краще познайомитися с життям. Адже не даремно кажуть, що книга є одним з найкращих та найдосвідченіших радників на всі випадки життя.
Я досить часто відвідую шкільну бібліотеку і насолоджуюсь її тишею, насолоджуюсь свободою, яка дозволяє мені скільки завгодно ходити між стелажами та розглядати усе те багатство, яке розкладене на бібліотечних полицях. Якщо я беру в руки якусь книжку, одразу уявляю собі пригоди її героїв, чарівну казку чи мелодичні вірші. Саме завдяки книгам ми можемо в усіх подробицях дізнатися про те, як живуть у інших країнах, прочитати про найцікавіші відкриття науки і техніки, заглянути у життя тварин і рослин, відвідати далекі зірки, планети і туманності. Крім того, саме в книжках втілений безцінний опит минулих поколінь, який стане на пригоді і нашим сучасникам.
Зараз важко уявити, що колись люди не вміли друкувати і книжок не було. В той час вони використовували найрізноманітніші матеріали та різні способи відображення своїх думок, свого життя. А ось справжній папір з’явився лише кілька століть назад і з того часу люди отримали можливість не тільки ділитися своїми безцінними знаннями зі своїми сучасниками, а й передавати їх майбутнім поколінням.
У нашому народі завжди шанобливо ставились до книги. «Велика користь буває від учення книжного. Книги — це ріки, що напоюють світ, це джерела мудрості», – колись писав давньоукраїнський літописець. І цілком зрозуміло, чому навіть в середньовіччі існували книгозбірні при монастирях і церквах, при князівських і боярських дворах. Про це переконливо свідчать історичні джерела – ті ж самі книжки, які дійшли до наших часів.
Я не можу навіть уявити собі життя сучасної людини без книги. Але існує досить багато людей, які зібрали великі бібліотеки та не приторкнулися ні до однієї із книжок. Але і вони вважають себе освіченими людьми. Та яка б багата колекція не була під рукою, кажуть, що «Книга мовчки не скаже». Це цілком зрозуміло, бо, не прочитавши її особисто, ніколи не зрозумієш її змісту, ніколи не зможеш об’єктивно її оцінити та не отримаєш корисних знань. Добре відомо, що навіть самий кращий переказ, самий кращий фільм чи театральна постанова ніколи не замінять оригіналу твору, викладеного на сторінках книги. І також добре відомо, що людина, яка не любить книжок та не читає їх, ніколи не стане по-справжньому освіченою, культурною і грамотною.
Я щиро вважаю, що Інтернет та телебачення ніколи не зможуть повністю замінити щасливих годин спілкування з книгою. То ж любіть книжки, читайте їх якомога більше і насолоджуйтесь читанням, та пам’ятайте, що, дійсно, «Книга мовчки не скаже»! Свій твір я хочу закінчити рядками вірша відомого українського поета Д. Павличка, повними філософської глибини:
«Життя без книги — хата без вікна.
Тюрма глуха і темна, мов труна,
Крізь вікна книг свободи світло ллється,
Майбутнього видніє далина».
Я досить часто відвідую шкільну бібліотеку і насолоджуюсь її тишею, насолоджуюсь свободою, яка дозволяє мені скільки завгодно ходити між стелажами та розглядати усе те багатство, яке розкладене на бібліотечних полицях. Якщо я беру в руки якусь книжку, одразу уявляю собі пригоди її героїв, чарівну казку чи мелодичні вірші. Саме завдяки книгам ми можемо в усіх подробицях дізнатися про те, як живуть у інших країнах, прочитати про найцікавіші відкриття науки і техніки, заглянути у життя тварин і рослин, відвідати далекі зірки, планети і туманності. Крім того, саме в книжках втілений безцінний опит минулих поколінь, який стане на пригоді і нашим сучасникам.
Зараз важко уявити, що колись люди не вміли друкувати і книжок не було. В той час вони використовували найрізноманітніші матеріали та різні способи відображення своїх думок, свого життя. А ось справжній папір з’явився лише кілька століть назад і з того часу люди отримали можливість не тільки ділитися своїми безцінними знаннями зі своїми сучасниками, а й передавати їх майбутнім поколінням.
У нашому народі завжди шанобливо ставились до книги. «Велика користь буває від учення книжного. Книги — це ріки, що напоюють світ, це джерела мудрості», – колись писав давньоукраїнський літописець. І цілком зрозуміло, чому навіть в середньовіччі існували книгозбірні при монастирях і церквах, при князівських і боярських дворах. Про це переконливо свідчать історичні джерела – ті ж самі книжки, які дійшли до наших часів.
Я не можу навіть уявити собі життя сучасної людини без книги. Але існує досить багато людей, які зібрали великі бібліотеки та не приторкнулися ні до однієї із книжок. Але і вони вважають себе освіченими людьми. Та яка б багата колекція не була під рукою, кажуть, що «Книга мовчки не скаже». Це цілком зрозуміло, бо, не прочитавши її особисто, ніколи не зрозумієш її змісту, ніколи не зможеш об’єктивно її оцінити та не отримаєш корисних знань. Добре відомо, що навіть самий кращий переказ, самий кращий фільм чи театральна постанова ніколи не замінять оригіналу твору, викладеного на сторінках книги. І також добре відомо, що людина, яка не любить книжок та не читає їх, ніколи не стане по-справжньому освіченою, культурною і грамотною.
Я щиро вважаю, що Інтернет та телебачення ніколи не зможуть повністю замінити щасливих годин спілкування з книгою. То ж любіть книжки, читайте їх якомога більше і насолоджуйтесь читанням, та пам’ятайте, що, дійсно, «Книга мовчки не скаже»! Свій твір я хочу закінчити рядками вірша відомого українського поета Д. Павличка, повними філософської глибини:
«Життя без книги — хата без вікна.
Тюрма глуха і темна, мов труна,
Крізь вікна книг свободи світло ллється,
Майбутнього видніє далина».
