Історичне значення Київської Русі
Слов’янський народ, який на той час жив на території Київської Русі, створив самобутню, багату і високу духовну та матеріальну культуру, яка базувалася на попередніх здобутках східних слов’ян. Одна з наймогутніших держав середньовічної Європи суттєво прискорила культурний і економічний розвиток слов’ян, стала одним з головних етапів формування східнослов’янських народів. Завдяки своїй могутності Київська Русь була спроможна відстоювати свої землі від посягань кочівників та зазіхань візантійських імператорів. Завдяки міцній державній єдності роздрібнених руських земель збагачувався уклад життя різних народів, їхня мова, матеріальна та духовна культура. Крім того, Київська Русь сприяла культурному та економічному розвитку неслов’янських народів, які в той час проживали на її території або межували з нею.
Київська Русь мала також і велике міжнародне значення. На той час вона була відома далеко за межами Європи. Київська Русь впливала не тільки на міжнародні політичні відносини на континенті, а й на Близькому Сході та в Азії. Руські князі підтримували міцні династичні зв’язки з Англією, Францією, Швецією, Польщею, Норвегією, Угорщиною і Візантією. Наприклад, дочка Ярослава Мудрого була дружиною короля Франції Генріха I. Після смерті короля вона правила Францією аж до повноліття їх сина Філіпа.
Не менш важливе значення Київська Русь відігравала і в становленні міжнародних торгівельних зв’язків. Довгий час центром міжнародної торгівлі на руських землях залишався Київ. Руські купці в той час торгували з багатьма країнами світу, а у містах Київської Русі було багато іноземних купців.
У період свого підйому Київська Русь була міцною державою, але єдиною і монолітною вона так і не стала. Вона так і залишилася клаптиковою країною без визначених кордонів. Київська Русь була утворена численними слов’янськими і неслов’янськими племенами, тому вона залишалася неміцною і достатньо нецентралізованою, бо складалася з кількох територій і центрів одвічних політичних суперників – Києва, Галича, Чернігова, Новгорода та інших. Особисто Київ найзначніше впливав на прилеглу до міста територію та на землі в басейні Дніпра. Саме там проживала більшість споріднених слов’янських племен, які в подальшому стали основою формування єдиного українського народу. Усе це може стати підтвердженням того, що пізніше Російська імперія ніяк не могла претендувати на звання спадкоємиці Київської Русі і не мала права вимагати переходу України і Білорусі під владу царського уряду.
Загалом саме в період існування Київської Русі на Придніпров’ї, на Волині, в Галичині, на Приазов’ї та в Причорномор’ї закладалися традиції незалежного життя українського народу. І саме в цей час український народ отримав могутній стимул для свого політичного, господарського, культурного і етнічного розвитку. Як вважав Микола Грушевський, Київська Русь стала першою формою української національної державності. Племена, які в той час населяли територію України, стали творцями великої східнослов’янської держави. Створення ними Київської Русі засвідчувало високу цивілізацію народу, що вже в той час провіщало нащадкам незалежне та вільне існування. Створення Київською Русі слов’янськими племенами мало надзвичайне історичне значення та відіграло велику роль у подальшому державотворенні на слов’янських землях.
Київська Русь мала також і велике міжнародне значення. На той час вона була відома далеко за межами Європи. Київська Русь впливала не тільки на міжнародні політичні відносини на континенті, а й на Близькому Сході та в Азії. Руські князі підтримували міцні династичні зв’язки з Англією, Францією, Швецією, Польщею, Норвегією, Угорщиною і Візантією. Наприклад, дочка Ярослава Мудрого була дружиною короля Франції Генріха I. Після смерті короля вона правила Францією аж до повноліття їх сина Філіпа.
Не менш важливе значення Київська Русь відігравала і в становленні міжнародних торгівельних зв’язків. Довгий час центром міжнародної торгівлі на руських землях залишався Київ. Руські купці в той час торгували з багатьма країнами світу, а у містах Київської Русі було багато іноземних купців.
У період свого підйому Київська Русь була міцною державою, але єдиною і монолітною вона так і не стала. Вона так і залишилася клаптиковою країною без визначених кордонів. Київська Русь була утворена численними слов’янськими і неслов’янськими племенами, тому вона залишалася неміцною і достатньо нецентралізованою, бо складалася з кількох територій і центрів одвічних політичних суперників – Києва, Галича, Чернігова, Новгорода та інших. Особисто Київ найзначніше впливав на прилеглу до міста територію та на землі в басейні Дніпра. Саме там проживала більшість споріднених слов’янських племен, які в подальшому стали основою формування єдиного українського народу. Усе це може стати підтвердженням того, що пізніше Російська імперія ніяк не могла претендувати на звання спадкоємиці Київської Русі і не мала права вимагати переходу України і Білорусі під владу царського уряду.
Загалом саме в період існування Київської Русі на Придніпров’ї, на Волині, в Галичині, на Приазов’ї та в Причорномор’ї закладалися традиції незалежного життя українського народу. І саме в цей час український народ отримав могутній стимул для свого політичного, господарського, культурного і етнічного розвитку. Як вважав Микола Грушевський, Київська Русь стала першою формою української національної державності. Племена, які в той час населяли територію України, стали творцями великої східнослов’янської держави. Створення ними Київської Русі засвідчувало високу цивілізацію народу, що вже в той час провіщало нащадкам незалежне та вільне існування. Створення Київською Русі слов’янськими племенами мало надзвичайне історичне значення та відіграло велику роль у подальшому державотворенні на слов’янських землях.
