Моє дозвілля - варіант 3

На все життя мені запам'ятався мій десятий день народження. Тільки-но почався серпень, я проводив канікули в селі, і в той день дідусь взяв мене із собою в поле. Гуркотіли трактори, удалині безмежне поле зливалося з небом, співав жайворонок. І раптом я побачив вершника на сірому коні. Помітивши, що я задивився на благородну тварину, молодий вершник з усмішкою спитав: „Хочеш спробувати?” Я навіть не пам'ятаю, як опинився позаду нього на коні. З тієї хвилини я, міський житель, на все життя полюбив цих прудконогих тварин.

З того пам'ятного дня минуло чотири роки. Я почав серйозно займатись кінним спортом. Тепер впевнено тримаюсь у сідлі, беру участь у змаганнях, часто досить успішно.

Чим більше дізнаюсь про коней, тим більше їх поважаю. Протягом століть коні вірою й правдою служили людям. Раніше вони були єдиним засобом пересування. За цей час я прочитав про них безліч матеріалу, спілкувався з багатьма спеціалістами, особливо допомогла мені корисна інформація мого тренера. З'явились нові друзі, я сам став більш товариським, стриманим і впевненим у собі. Кінний спорт зміцнив мої м'язи, тепер я відчуваю багато сили в руках і не боюсь труднощів, бо майже кожен день мені доводиться долати перешкоди разом зі своїм конем. Іноді все виходить з першого разу, а іноді падаєш на землю і забиваєшся. Та все одно піднімаєшся і починаєш все спочатку, поки не отримаєш перемогу. Так і в житті.

Друзі з повагою ставляться до мого захоплення, відвідують кінні змагання, знайомляться з тваринами, розпитують про них.

І знову я в сідлі. Лечу до бар'єра. Не підведи, благородний друже! Перемога!