Влада золота в повiстi Оноре де Бальзака “Гобсек”
Влада золота в повiстi Оноре де Бальзака “Гобсек”
Одним з найiстотнiших моментiв усiєї творчостi видатного французькогореалiста Оноре де Бальзака було прагнення вiдтворити цiлiсну картинуепохи. Майже всi його твори, за задумом письменника, були частинамивеликої епопеї “Людська комедiя”, що мала охопити всi можливi явищатогочасного життя. За планом цей епiчний цикл мав складатися з трьохроздiлiв: “Етюди про звичаї”, твори з якого змальовували життя, побут iзвичаї рiзних прошаркiв французького суспiльства, “Фiлософськi етюди”,що мав узагальнювати художнi вiдкриття Бальзака та його уявлення прозакономiрностi життя, i, нарештi, “Аналiтичнi етюди”, у яких письменникнамагався сформулювати закони, якi керують дiйснiстю.
У першому роздiлi (“Етюди про звичаї”) Бальзак створив галереюнайтиповiших образiв його сучасникiв що мали рiзний соцiальний статус тарiзнi професiї. Повiсть “Гобсек” входить до його складу.
Iм’я центрального персонажу цього твору – лихваря Гобсека – сталопрозивним. Проте саме в його образi О. Бальзак не лише змалював типовоголихваря, а яскраво вiдтворив особливий психологiчний тип людини, що живелише однiєю пристрастю – користолюбством у чистому виглядi. Грошi – осьєдина мета, єдина любов i покликання Гобсека.
У художнiй лiтературi чимало образiв користолюбцiв та скнар, але вони неоднаковi. Скупий лицар О. Пушкiна насправдi прагне влади, грошi длянього – лише засiб її досягнення, тож вiн швидше прихований владолюб,нiж справжнiй користолюбець. Плюшкiн М. Гоголя – дрiб’язковий скнара”побутового” типу. Не випадково “плюшкiними” називають часом людей, щоне бажають викинути вчорашню газету чи щось подiбне: з Гобсеком їхпорiвнювати не стане нiхто. У цьому образi узагальнено зовсiм iншi рисиприватновласницької психологiї, доведенi до логiчного завершення (хочамайже абсурднi з точки зору нормальної людини).
Ось життєва фiлософiя Гобсека: “Що може задовольнити наше “я”, нашемарнославство? Золото! Потоки золота. Щоб задовольнити нашi примхипотрiбен час, потрiбнi матерiальнi можливостi i зусилля. У золотi все цеє у зародку, i воно насправдi дає все”.
При цьому Гобсек не намагається скористатися згаданими ним можливостямизолота, йому достатньо його мати. Не заради чогось iншого. Для Гобсекане iснує жодних задоволень, крiм усвiдомлення наявностi свого багатства.
Чи були у нього iншi риси? Через яскравiсть головної характеристики,його життєвого надзавдання, їх майже непомiтно. “Це була людина-автомат,яку щодня заводили”, – пише про нього Бальзак.
Навiть людинi, якiй вiн нiби спiвчуває, Гобсек позичає грошi лише натрохи поблажливiших умовах, нiж iншим, та ще й пiдводить свого роду”iдеологiчне пiдгрунтя” цьому вчинку, мовляв, так буде кориснiше дляйого характеру. Взагалi, до лихварiв люди звертаються лише внайскрутнiшi моменти життя, у розпачi, коли немає iншого джерела, щоботримати грошi. Наприклад, коли наближається банкрутство, й банкивiдмовляють у кредитi. У самому лихварствi як явищi, первiсно закладенодещо жорстоке, та Гобсек перевершує у цьому навiть своїх “колег”:спостереження за людьми, що потрапили у безвихiдь для нього стаєрозвагою. Про спiвчуття, зазвичай, взагалi не йдеться.
Гобсек при всiй обмеженостi в цiлях, як не дивно, не примiтивний. Вiнздатен робити узагальнення щодо природи суспiльства, аналiзува ти йогорушiйнi сили. Знає вiн i психологiю людей. Щоб зробити висновок провсевладнiсть золота i створити власну фiлософiю щодо цього, теж требавмiти мислити. Отже, вiн розумна людина, але його пристрасть виявляєтьсясильнiшою за розум. Влада золота, про яку вiн стiльки торочив, робитьсвоєю жертвою самого Гобсека, вiн сам собi створює пастку.
Що може бути абсурднiшим за смерть вiд голоду посеред незлiчено гобагатства? Але попри абсурднiсть, вона є логiчною: Гобсека вбиває власнаж iдея про всевладнiсть золота та його неперевершену самоцiннiсть. Вiннастiльки боявся втратити свої надбання, що непомiтно для себе знищив їху фiзичному розумiннi: дорогi тканини, посуд, картини – все зiпсувалося,все виявилось втраченим для свiту. Якщо зважити на наявнiсть авторськогозадуму, цей зумисний зовнiшнiй абсурд – природне завершення подiбногоставлення до життя.
“Чи є у цiєї людини Бог?” – риторично запитує iнший герой твору,Дервiль. Так, є: це Мамона, iнакше кажучи грошi. Служiнню цьому iдоловiподаровано життя Гобсека.
Суворо та безжально засуджує Бальзак жагу накопичення i власне процесзбагачення людини. Анi Гобсеку, анi iншим не приносить золото щастя. Iхай образ Гобсека – гранiчний випадок, вiн свiдчить, до чого призводитьшлях користолюбства, а художня майстернiсть письменни ка робить цезастереження ще переконливiшим.
