Художні відкриття Аполлінера
Одним з найяскравіших представників світового літературного авангарду по праву вважається видатний французький поет Гійом Аполлінер. Його неоднозначна і багатогранна творчість протята стверджувальними життєлюбними настроями, у своїх поезіях митець пропагує творче і активне ставлення до людського буття. Саме за цими ознаками можна одразу ж впізнати будь-яку поезію Аполлінера, ніколи не переплутавши її з віршами будь-якого іншого поета.
Одним з головних художніх відкриттів французького поета є мотив життєрадісності. У чому ж він полягає і яким чином робить твори авангардиста унікальними і неповторними? Перш за все, у поезіях Аполлінера присутнє живе слово з вільними інтонаціями і ритмами, а також наявна асоціативність і образність. Наприклад, у своїй поемі «Зона» автор відображує плин стрімкого життя сучасного міста, яке одночасно сміється і пульсує, розтікається калюжами площ і потоками вулиць, міста, яке налічує тисячі жителів:
«Я бачив сьогодні вранці гарну вулицю забув як зветься
Нова і чиста сурмою сонячною ллється
Робітники урядовці вродливі стенотипістки
Що будня чотири рази по ній проходять пішки».
У цій поемі зображені картини вранішнього міста стають надзвичайно реалістичними і живими, разом з тим у творі знаходить своє вираження урбаністична тема, властива усій творчості Гійома Аполлінера. Художнє полотно щільно насичене «блискучими» і «яскравими» словами, які створюють радісний настрій поезії і несуть виключно оптимістичний заряд: «радісний», «чудовий», «огнисте сяйво», «зворушує», «люблю» тощо. При цьому не скажеш, що французький авангардист писав лише про щастя та радість. Деякі твори Аполлінера є справжньою сповіддю його ліричного «я», та й і в цих поезіях відчувається активне і творче ставлення автора до життя.
Наприклад, у поезії «Міст Мірабо» автор порівнює втрату почуття кохання з річкою Сена, яка струмує-біжить під мостом Мірабо:
«Минають дні години і хвилини
Мине любов
І знову не прилине
Під мостом Мірабо хай Сена плине
Хай б’є годинник ніч настає
Минають дні а я ще є».
При цьому останні два рядки приведеного уривку є рефреном і повторюються після кожної строфи вірша. Саме завдяки їм сумний, на перший погляд, настрій поезії отримує додаткові оптимістичні відтінки. Незважаючи на те, що плине життя і ніщо не вічне, як і шум води, незважаючи на те, що так само, як і вода в Сені, проходить кохання, ліричний герой поезії налаштований оптимістично і заявляє: він «ще є».
На прикладі поезії «Міст Мірабо» ми маємо змогу побачити активну життєву позицію Гійома Аполлінера, бо навіть віршу про втрачене кохання поет надає не тільки настрою прощання з минулим світом, а й настрою зустрічі з новим. Оскільки людина ще існує, вона повинна думати про майбутнє, повинна бути відкритою для незвіданого, а не тільки сумувати за минулим.
Головне, що цікавило Гійома Аполлінера – це різні аспекти людського буття. Ці аспекти представник французького авангарду розкривав через призму особистого бачення світу, розкривав, використовуючи різноманітні художні прийоми і створивши власну манеру письма. Одним із головних чинників популярності творчості Аполлінера у всьому світі є саме незвичайне «звучання» активного творчого ставлення до свого життя та до життя сучасного суспільства.
Одним з головних художніх відкриттів французького поета є мотив життєрадісності. У чому ж він полягає і яким чином робить твори авангардиста унікальними і неповторними? Перш за все, у поезіях Аполлінера присутнє живе слово з вільними інтонаціями і ритмами, а також наявна асоціативність і образність. Наприклад, у своїй поемі «Зона» автор відображує плин стрімкого життя сучасного міста, яке одночасно сміється і пульсує, розтікається калюжами площ і потоками вулиць, міста, яке налічує тисячі жителів:
«Я бачив сьогодні вранці гарну вулицю забув як зветься
Нова і чиста сурмою сонячною ллється
Робітники урядовці вродливі стенотипістки
Що будня чотири рази по ній проходять пішки».
У цій поемі зображені картини вранішнього міста стають надзвичайно реалістичними і живими, разом з тим у творі знаходить своє вираження урбаністична тема, властива усій творчості Гійома Аполлінера. Художнє полотно щільно насичене «блискучими» і «яскравими» словами, які створюють радісний настрій поезії і несуть виключно оптимістичний заряд: «радісний», «чудовий», «огнисте сяйво», «зворушує», «люблю» тощо. При цьому не скажеш, що французький авангардист писав лише про щастя та радість. Деякі твори Аполлінера є справжньою сповіддю його ліричного «я», та й і в цих поезіях відчувається активне і творче ставлення автора до життя.
Наприклад, у поезії «Міст Мірабо» автор порівнює втрату почуття кохання з річкою Сена, яка струмує-біжить під мостом Мірабо:
«Минають дні години і хвилини
Мине любов
І знову не прилине
Під мостом Мірабо хай Сена плине
Хай б’є годинник ніч настає
Минають дні а я ще є».
При цьому останні два рядки приведеного уривку є рефреном і повторюються після кожної строфи вірша. Саме завдяки їм сумний, на перший погляд, настрій поезії отримує додаткові оптимістичні відтінки. Незважаючи на те, що плине життя і ніщо не вічне, як і шум води, незважаючи на те, що так само, як і вода в Сені, проходить кохання, ліричний герой поезії налаштований оптимістично і заявляє: він «ще є».
На прикладі поезії «Міст Мірабо» ми маємо змогу побачити активну життєву позицію Гійома Аполлінера, бо навіть віршу про втрачене кохання поет надає не тільки настрою прощання з минулим світом, а й настрою зустрічі з новим. Оскільки людина ще існує, вона повинна думати про майбутнє, повинна бути відкритою для незвіданого, а не тільки сумувати за минулим.
Головне, що цікавило Гійома Аполлінера – це різні аспекти людського буття. Ці аспекти представник французького авангарду розкривав через призму особистого бачення світу, розкривав, використовуючи різноманітні художні прийоми і створивши власну манеру письма. Одним із головних чинників популярності творчості Аполлінера у всьому світі є саме незвичайне «звучання» активного творчого ставлення до свого життя та до життя сучасного суспільства.
