Чим роман «Анна Кареніна» відрізняється від типового сімейно-психологічного роману?
Роман великого російського письменника Льва Толстого цілком можна називати новою віхою у творчості майстра. Після історичного роману «Війна і мир» Лев Толстой захотів відобразити особливості сімейного життя свого суспільства. Варто констатувати, що йому це досить добре вдалося.
Автор розповідає історію Анни Кареніної, яка, незважаючи на своє заміжжя і наявність дитини, закохалася в іншого чоловіка. Причому любов цю не можна було називати скороминущою пристрастю, адже Анна в якийсь момент усвідомила, що тільки цією любов’ю важливе її життя і без неї це життя не можна вважати повноцінним. Вона не хотіла і не могла обманювати свого чоловіка і навколишнє суспільство, а це робило ситуацію ще складніше і заплутаніше. За нерозуміння з боку чоловіка він заслуговує від Анни прізвисько «машина». За цим слідує наповнене болем розставання, яке до межі загострюється тим, що Олексій Каренін розлучає дружину з їх спільним сином, якого вона дуже любила. Анна Кареніна розуміла, що любила свого сина і Вронського набагато сильніше, ніж саму себе, але ніяк не могла поєднати любов до них двох. До всього цього додалося й негативне ставлення до Анни Кареніної в суспільстві. Вона все це усвідомила, побачила, в якому тупику знаходиться, і не змогла зробити нічого іншого, крім як самостійно завершити своє життя, кинувшись під поїзд.
Як мені видається, роман має істотну відмінність від типового сімейно-психологічного роману. Насамперед, звичайно психологічні романи завжди передбачають наявність якогось виходу з проблемних ситуацій його героїв. У романі ж Толстого показана абсолютно безвихідна ситуація. Анна Кареніна абсолютно не винна в тому, що любов для неї – єдиний сенс життя. Автор дає деякі натяки в тексті на те, що в таких випадках суспільство не повинно засуджувати жінку, це зробити може лише Бог. Проте, як мені здається, навряд чи можна звинувачувати суспільство, а також її чоловіка, який поводив себе логічно, в її моральному засудженні. Всі вони були людьми свого часу і не могли міркувати інакше. Думається, що це ситуація досить реалістична і правдива. Зазвичай в сімейно-психологічних романах стверджується, що сімейне життя – це низка поступок один одному, а також, що терпимість може забезпечити хороше життя при будь-яким обставинах. Льву Толстому вдалося довести зворотне. Іноді життя розставляє все так, що люди практично позбавлені вибору і знаходяться в безвихідному становищі, де вибір лише один – страшні душевні муки або смерть.
Автор розповідає історію Анни Кареніної, яка, незважаючи на своє заміжжя і наявність дитини, закохалася в іншого чоловіка. Причому любов цю не можна було називати скороминущою пристрастю, адже Анна в якийсь момент усвідомила, що тільки цією любов’ю важливе її життя і без неї це життя не можна вважати повноцінним. Вона не хотіла і не могла обманювати свого чоловіка і навколишнє суспільство, а це робило ситуацію ще складніше і заплутаніше. За нерозуміння з боку чоловіка він заслуговує від Анни прізвисько «машина». За цим слідує наповнене болем розставання, яке до межі загострюється тим, що Олексій Каренін розлучає дружину з їх спільним сином, якого вона дуже любила. Анна Кареніна розуміла, що любила свого сина і Вронського набагато сильніше, ніж саму себе, але ніяк не могла поєднати любов до них двох. До всього цього додалося й негативне ставлення до Анни Кареніної в суспільстві. Вона все це усвідомила, побачила, в якому тупику знаходиться, і не змогла зробити нічого іншого, крім як самостійно завершити своє життя, кинувшись під поїзд.
Як мені видається, роман має істотну відмінність від типового сімейно-психологічного роману. Насамперед, звичайно психологічні романи завжди передбачають наявність якогось виходу з проблемних ситуацій його героїв. У романі ж Толстого показана абсолютно безвихідна ситуація. Анна Кареніна абсолютно не винна в тому, що любов для неї – єдиний сенс життя. Автор дає деякі натяки в тексті на те, що в таких випадках суспільство не повинно засуджувати жінку, це зробити може лише Бог. Проте, як мені здається, навряд чи можна звинувачувати суспільство, а також її чоловіка, який поводив себе логічно, в її моральному засудженні. Всі вони були людьми свого часу і не могли міркувати інакше. Думається, що це ситуація досить реалістична і правдива. Зазвичай в сімейно-психологічних романах стверджується, що сімейне життя – це низка поступок один одному, а також, що терпимість може забезпечити хороше життя при будь-яким обставинах. Льву Толстому вдалося довести зворотне. Іноді життя розставляє все так, що люди практично позбавлені вибору і знаходяться в безвихідному становищі, де вибір лише один – страшні душевні муки або смерть.
