«Він жодного разу не порушив Закону Джунглів» (образ Мауглі у назці Дж. Р. Кіплінга «Мауглі»)

У «Книзі джунглів» Дж. Р. Кіплінг, використовуючи образи народних легенд, розповів незвичайну й захоплюючу історію індійського хлопчика, який виріс серед вовків. Звичайно, мова йде про Мауглі, головного героя казки Кіплінга.

Матері Вовчиці стало шкода маленького хлопчика, який не виказував жодних ознак страху перед дикими звірами. Вона й стала на захист людського дитинчати, не віддала його Шер-Ханові. Саме Вовчиця й назвала його Мауглі.

Чому вона так вчинила? Спочатку Вовчицю просто зацікавило людське дитинча. Але потім — вразила його сміливість. «Він прийшов до нас вночі, сам, але все ж таки він не боявся!» — сказала вона. Як кожна мати, Вовчиця не могла вбити беззахисне дитя. Звичайно, підсвідомо вона відчувала силу Мауглі (адже він людина!), тому й вірила, що настане час, коли хлопчик зможе помститися своєму кривдникові Шер-Хану.

Беручи людське дитинча, Мати Вовчиця ризикувала тим, що зграя не підтримає її, вимагатиме смерті хлопчика. Однак у ній переміг материнський інстинкт, гаму Вовчиця була готова захищати Мауглі до кінця. Врешті-решт Мауглі прийняли до зграї — ціною забитого бика та доброго слова Балу.

Окрім Матері Вовчиці та ведмедя Балу за Мауглі заступилися і завжди підтримували пантера Багіра, вожак зграї Акела. Звичайно, Мауглі довелося завоювати довір'я звірів, багато вчитися, щоб стати «справжнім» вовком, помічником зграї. Багіра, Балу, Каа, Акела відкривали людському дитинчаті одвічні істини життя: бути вірним і відданим зграї, мати почуття обов'язку, вірити в свої сили й можливості. Нагородою для Мауглі стали слова вожака зграї Акели: «Він їв разом з нами. Він спав разом з нами. Він заганяв для нас здобич». Окрім того, саме Мауглі врятував старого вожака зграї Акелу від смерті, а пізніше — і всю вовчу зграю від диких собак.

А ще Мауглі сам ніколи не порушував закони джунглів і карав тих, хто робив це: тигра Шер-Хана, шакала Табакі, плем'я Бандер-Логів. Серед вовків він почувався своїм, а закони зграї стали для нього найголовнішими у житті. Тож недарма його обрали вожаком вовчої зграї.

Люди з селища не любили його, називали чаклуном, виродком та іншими образливими словами. А Мауглі був просто Людиною, мав людські почуття. І тому рано чи пізно йому довелося зробити вибір: жити в джунглях або ж повернутися до людей. І Мауглі повернувся. Цей вчинок не є зрадою джунглів чи неповагою до вовків, які його виховали. Такий закон життя. Адже кожен має жити там, де йому належить. Та, мабуть, не помилюся, якщо скажу, що, потрапивши до людей, Мауглі збереже вірність законам джунглів і пам'ятатиме уроки своїх мудрих учителів.