«Нічна пісня подорожнього» Гете
Йоганн Вольфганг Ґете був зачарований віршем Алкмана «Сплять усі верховини…» і за його мотивами написав свій вірш «Нічна пісня мандрівника». Інша назва — «Нічна пісня подорожнього» у перекладі П. Тимочка.
Тема вірша «Нічна пісня подорожнього» – опис нічної природи.
«Нічна пісня подорожнього» переклад Тимочка
Над горами зорі
Зійшли,
Все замовкло в бору,
Навкруги
Тиша без меж.
Ніч в гаї приспала
пташину,—
Жди ще хвилину
Й спочинеш теж.
Переклад П. Тимочка
Гете “Нічна пісня мандрівника” переклад Бажана
На всі вершини
Ліг супокій.
Вітрець не лине
В імлі нічній.
Замовк пташиний грай.
Не чути шуму бору.
Ти теж спочинеш скоро –
Лиш зачекай.
Переклад Миколи Бажана
«Нічна пісня подорожнього» Гете оригінал
Über auen Gipfeln
Ist Ruh,
In auen Wipfeln
Spürest du
Kaum einen Hauh;
Die Vöglein schweigen im Walde.
Warte nur, badle
Ruhest du auch.
Johann Wolfgang Goethe
«Нічна пісня подорожнього» Гете аналіз
У вірші Ґете епітетів мало (нічній імлі), але нічний пейзаж більш лагідний завдяки зменшувально-пестливому слову «вітрець», словосполученню «пташиний грай» у значенні «пташині ігри, галас».
Образ ночі у вірші Гете «Нічна пісня подорожнього»
| Зорові образи-картини | Слухові образи-картини | Образи-відчуття та емоції |
| Вершини нічна імла бір | пташиний грай (замовк) не чути шуму бору | вітрець, що не лине супокій |
Тема природи в поезії Гете посідає провідне місце. Поет був упевнений у тому, що саме природа є основою життя, а людина – її невід’ємною частиною. Він вважав, що людина і природа – єдине ціле, а гармонія та спокій у природі – віддзеркалення внутрішнього стану людини.
Гармонія природи – це гармонія душі, яку не можна виміряти нічим. Для людини важливо не руйнувати, а навчитися розуміти все, що її оточує. Цей шлях приведе до гармонії, яка є всередині, в душі людини. Спостерігаючи за життям природи, людина відчуває зв’язок із нею, осягає сенс власного життя.
